Дати Росії зброю чи отримати привід відмовитися допомагати: про що свідчать китайський план припинення війни
Китай у грі, але неясно, на чиєму боці.
24 лютого, у день річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, офіційний Пекін опублікував свою «позицію щодо врегулювання української кризи» з 12 пунктів. Експерти дуже по-різному оцінюють цей документ.
«Жодних конкретних пропозицій та рішень, «за все хороше проти всього поганого». Формулювання суперечать одне одному, причому з перших пунктів», — зазначає відомий політичний блогер Дмитро Катрич.
Ось як він оцінює кожен пункт окремо.
1) Поважати суверенітет усіх країн.
Проукраїнський пункт. Росія загрожує українському суверенітету та порушує територіальну цілісність України.
2) Відмовитись від «менталітету Холодної війни».
Проросійський пункт. Адресований Заходу, просить враховувати «інтереси безпеки» Росії, виступає проти розширення НАТО.
3) Припинити вогонь.
Проросійський пункт. Адже це Росія зараз використовує риторику припинення вогню, сподіваючись залишити за собою окуповані території. Що суперечить пункту 10.
4) Розпочати мирні переговори.
Проросійський пункт. Випливає із пункту 3.
5) Вирішити гуманітарну кризу.
Проукраїнський пункт. «Захищати цивільних осіб», «створювати гуманітарні коридори». Росія створює гуманітарну кризу — це для неї.
6) Захистити цивільних і військовополонених.
Проукраїнський пункт. Випливає із пункту 5.
7) Підтримувати безпеку атомних електростанцій.
Проукраїнський пункт. Росія загрожує атомній безпеці, а не навпаки.
8) Зменшити стратегічні ризики.
Прозахідний пункт. Присвячений ядерній зброї. Це Росія розмахує ядеркою, тож для неї.
9) Гарантувати вивезення зерна.
Проукраїнський пункт. Росія блокує та бомбардує українські порти. Адресовано їй.
10) Припинити односторонні санкції.
Проросійський пункт. Просять зняти санкції.
11) Забезпечити стабільність ланцюжків виробництва та поставок.
Проросійський пункт. Це все також про санкції. Випливає із пункту 10.
12) Сприяти післявоєнному відновленню.
Проукраїнський пункт. Руйнування на території України, її потрібно відновлювати.
«Разом: 7:5 на користь України. Ну і перший, найголовніший пункт на користь України. Але наступні дії Китаю будуть набагато важливішими за декларації. І тут важко щось передбачати. Стежимо», — закликає Катрич.
Військовий журналіст, головний редактор сайту «Кримінальні новини Ізраїлю» Сергій Ауслендер вважає, що китайський план — «просто ні про що».
«Всі ці пункти, «поважати», «зберігати», «берегти» — найчистіше марнослів'я і ціна їм пів’юаня. Він настільки безглуздий, що навіть в Орді його не розглядатимуть. «Просто перестати стріляти» — його короткий зміст», — іронізує експерт.
Він наголошує, що Україні китайський план нецікавий зі зрозумілих причин.
«Її план куди простіший і змістовніший: забираєтесь на свої болота за кордон 91 року, а потім поговоримо», — говорить Ауслендер.
Проте він наголошує, що постає питання мети, яку переслідували в Пекіні, публікуючи свої «12 пунктів». Експерт припускає, що після того, як Росія відкине китайський план, можна буде з чистим сумлінням відмовити їй у військовій допомозі.
Насправді ж китайські «12 пунктів», за всієї їхньої зовнішньої беззмістовності («за все хороше проти всього поганого») мають досить серйозний підтекст, вважає міжнародний терорист, колишній полковник ФСБ, перший «міністр оборони ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков).
Він підкреслює, що таким чином Китай проявляє готовність виступати посередником «мирного врегулювання», причому посередником, лояльним до РФ (вимога відмовитися від односторонніх санкцій тощо).
Ба більше: на думку терориста, «після того, як США та їхні київські маріонетки очікувано проігнорують озвучену думку китайського керівництва», у Пекіна будуть «розв'язані руки» для звинувачення «США та Ко» в «односторонньому ігноруванні справедливих вимог Китаю», що може дати привід для надання більш великомасштабної допомоги РФ.
«У будь-якому випадку, Китай відходить від позиції «доброзичливого нейтралітету» (стосовно РФ) і демонструє готовність принаймні «постояти за спиною» Росії. Тобто Пекін натякає на готовність втягнутися у конфлікт. Але поки що дуже обережно — маючи варіанти залишитися на колишніх позиціях стороннього спостерігача», — переконаний Гіркін.
Він гадає, що у зв'язку з цим імовірна атака Придністров'я з боку ЗСУ тепер означатиме «ляпас» Пекіну з боку Вашингтона (оскільки в Пекіні виходять із того, що без команди зі США Україна на подібні дії не наважаться).
