Чи готова Україна до легалізації проституції?

17 грудня у світі проводять Міжнародний день боротьби з насильством щодо секс-працівників, метою якого є привернення уваги до проблем дискримінації, насильства та правового захисту людей, які працюють у сфері комерційного сексу. Ця дата набуває особливого значення в Україні, де питання легалізації проституції все частіше стає предметом суспільних дискусій.

Україна є країною, де секс-праця офіційно заборонена. Стаття 181-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає штрафи за заняття проституцією, однак кримінальної відповідальності за це немає. Незважаючи на заборону, індустрія секс-послуг існує та процвітає, залишаючи її працівників без правового захисту, що робить їх вразливими до експлуатації, насильства та переслідувань.

Глобальний досвід показує, що легалізація проституції може знизити рівень насильства, покращити умови праці секс-працівників та забезпечити державний контроль над галуззю. Зокрема, країни як Нідерланди та Німеччина є прикладами того, як державна регуляція може забезпечити безпеку працівників, податкові надходження та зменшення рівня злочинності.

Свіжий приклад - Бельгія, де секс-працівниці першими у світі домоглися права на допомогу у зв'язку з вагітністю та пенсією. Парламент Бельгії підтримав надання представницям індустрії таких же гарантів, які мають представники інших професій. Закон покликаний покласти край "сірій зоні", що виникла у 2022 році, коли в Бельгії було декриміналізовано сексуалізований бізнес. Відповідно до закону, працівники цієї промисловості зможуть відмовлятися від сексуальних партнерів чи виконання певних вимог. При цьому їх не можуть звільнити за ці відмови. До того ж, у представників секс-індустрії будуть трудові договори та юридичний захист, а також лікарняні, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами та пенсійне забезпечення.

Водночас такі моделі лібералізації викликають критику через ризики зростання торгівлі людьми та розвиток нелегальних ринків. В Україні ініціативи щодо легалізації проституції викликають гострі дискусії. Прихильники реформи наголошують на необхідності захисту прав секс-працівників, зменшення корупції серед правоохоронних органів, які часто отримують нелегальні прибутки від забороненої індустрії, та створення можливостей для державного контролю за здоров’ям і безпекою. Противники реформи, зі свого боку, вказують на моральні, соціальні й економічні ризики легалізації.

Однак є ще одна сила, яка прагне, щоб проституція залишалася в тіні, – це кримінальні угруповання та корумповані представники правоохоронної системи. У країнах з нелегальним статусом секс-індустрії саме злочинні структури отримують основний прибуток від цієї діяльності, контролюючи проституцію, торгівлю людьми та нелегальні будинки розпусти. За неофіційними даними, мільярди гривень щорічно обертаються у сфері нелегальних секс-послуг в Україні.

Легалізація проституції загрожує прибуткам криміналітету, адже вона передбачає державний контроль, офіційну реєстрацію секс-працівників та прозору систему оподаткування. В умовах легалізації злочинні структури втрачають можливість заробляти на експлуатації жінок, вимаганні грошей за “дах” та продажу сексуальних послуг, часто силоміць примушуючи до цього неповнолітніх чи мігрантів.

Корумповані правоохоронці також мають підстави протистояти легалізації. У нинішній ситуації вони нерідко отримують хабарі за “непомічання” незаконної діяльності, маючи частку з прибутків або контролюючи певні “точки”. Офіційний статус індустрії та державний нагляд перекриють цей потік нелегальних грошей, а отже, знищать схеми, які роками залишалися джерелом збагачення для окремих посадовців і кримінальних груп.

На сьогодні питання легалізації проституції залишається неоднозначним, однак очевидно, що в тіні ця сфера лише підживлює корупцію, злочинність і насильство. У контексті Міжнародного дня боротьби з насильством щодо секс-працівників важливо говорити про тих, хто зацікавлений у збереженні нинішнього статус-кво, адже саме це робить секс-працівників найбільш вразливими. Українське суспільство повинно вирішити, чи готове воно до легалізації як засобу забезпечення прав і безпеки, чи залишатиме проблему в тіні, де вона слугує інтересам криміналітету та корупціонерів.

Більше новин читайте на GreenPost.