Чорне море – це унікальна екосистема, яка десятиліттями перебувала під загрозою через забруднення та людську діяльність, сьогодні стикається з катастрофічними наслідками бойових дій. Міжнародний день Чорного моря 31 жовтня, зазвичай присвячений усвідомленню його екологічної значущості та необхідності збереження, нині акцентує увагу на кричучих викликах, породжених державою-агресором та масштабними екологічними руйнуваннями. Цей регіон зазнав численних проблем, зокрема забруднення вод, скорочення популяцій біоресурсів, а також порушень у природному балансі, що може мати наслідки не лише для Чорноморського басейну, а й для Світового океану та клімату загалом.
Ворожі кораблі, блокуючи українські морські шляхи, порушують право на вільне пересування та безпечне перевезення товарів, обстрілюють українські міста, водночас загрожуючи екологічному стану моря. Через застосування потужних корабельних сонарів, що дезорієнтують дельфінів, численні популяції цих морських ссавців зазнали непоправних втрат у кілька десятків тисяч особин. Дельфіни, що є символом Чорного моря та охороняються як рідкісні види, масово гинуть, не здатні орієнтуватися під впливом гучних звукових хвиль. Це лише одна з багатьох проблем, спричинених бойовими діями. Удари по нафтобазах поблизу морського узбережжя призводять до витоку нафти у водоймища, що не тільки отруює морські води, а й забруднює ґрунтові води, які, у свою чергу, несуть токсичні речовини в річки та до морської акваторії.
Серйозні екологічні збитки екосистеми водойми стали наслідком підпалу нафтовидобувних платформ, зокрема, так званих вишок Бойко. Проте найбільш руйнівною подією був підрив дамби Каховської ГЕС, через яку вода з Каховського водосховища затопила навколишні міста та сіла на глибину до п'яти метрів. Цей катаклізм приніс із собою не лише величезну кількість бруду, хімічних речовин та уламків, а й тіл загиблих, які згодом потрапили до моря, тим самим підвищивши рівень токсинів у водах Чорного моря. Порушений баланс через хімічне та фізичне забруднення вод може спричинити ланцюгові екологічні реакції, які вплинуть на кліматичні умови всього регіону. Все це накопичується та знищує важливі ресурси, які українці оберігали для майбутніх поколінь.
До цього додається і хаотичне розміщення ворогом морських мін, що вільно дрейфують акваторією, часто потрапляючи до берегів інших країн. Такі міни становлять небезпеку для всіх держав, які мають вихід до Чорного моря, оскільки загрожують як безпеці місцевих жителів, так і морським шляхам та екосистемі загалом.
Через бойові дії деякі види тварин і росли або вже зникли, або знаходяться на межі зникнення, тому що наприклад ендеміки, або охоронні види часто поширені лише на певних ділянках і деякі з цих ділянок постраждали від обстрілів, мародерства, підпалів, замінування. Серед рослин, які раніше захищали узбережжя від ерозії, особливо постраждали ендемічні види трав та чорноморський колосник. Руйнування прибережних зон та забруднення ґрунтів витісняє ці види з їх природних середовищ, що тільки посилює ситуацію з ерозією та зменшує стійкість екосистеми.
Чорне море також зазнало значних втрат серед водоростей, зокрема рідкісної червоної водорості філофори, яка відігравала важливу роль у фільтрації води. Водорості є основою морських екосистем та джерелом кисню, проте їх масове знищення через хімічне забруднення призводить до порушення природного середовища для риб та інших морських мешканців. Під час боїв і через їх опосередковані наслідки гинуть не тільки популяції дельфінів і риб, а й морські птахи, що мешкали на узбережжі, як крячки, баклани та рідкісні види чайок.
Вибухи та забруднення морських і прибережних вод змушують їх залишати традиційні гніздування, що загрожує зникненням цілого ряду видів, що були важливими елементами екосистеми.
Наслідки цих руйнувань виходять далеко за межі Чорнморського регіону. Через з'єднання з іншими морями забруднені води Чорного моря поширюють токсини та забруднювачі в Середземне море і далі Світовий океан. Це підвищує рівень глобального забруднення вод, що загрожує втратою біорізноманіття в багатьох регіонах і сприяє накопиченню парникових газів у водах, посилюючи глобальне потепління. Наприклад, викиди метану та інших токсичних речовин посилюють парниковий ефект.
Враховуючи масштаби збитків, навіть за негайного припинення бойових дій, Чорне море вимагатиме кілька десятиліть для відновлення. Нині, на незаконний і варварський видобуток ворогом біоресурсів та корисних копалин в українських територіальних водах, «накладаються» також наслідки глобальних кліматичних змін, регіон зазнає глибокої екологічної деградації. Тільки за міжнародної підтримки, суворого дотримання екологічних норм, відновлення водообміну та комплексного підходу до реабілітації можна сподіватися на відродження цієї унікальної морської екосистеми та стабілізацію клімату на регіональному та глобальному рівнях.