Без ліків, анестезії та наркозу: The Insider розповідає, як лікують у російських прифронтових госпіталях

Міноборони РФ активно вербує на війну з Україною, але після поранень учасники війни державі вже нецікаві. У шпиталях, де лікуються солдати, не вистачає медикаментів, розхідників, обладнання. Після початку контрнаступу ЗСУ потік поранених зріс, а постачання лікарень, навпаки, погіршилося. Хай як це парадоксально, лікарі військових шпиталів і прикордонних стаціонарів отримують розхідники та ліки від волонтерів, а не від влади. При цьому потік пожертвувань слабшає. Володимир Путін двічі відправляв у відставку керівників служб забезпечення тилу, але голова військово-медичного управління Міноборони продовжує працювати, незважаючи на плачевну ситуацію із постачанням шпиталів. Про це розповідає The Insider.

«Будь мужиком — втрать ногу»

Навесні розпочалася масштабна рекламна кампанія служби за контрактом у російській армії. У бюджетних установах, біля станцій метро та зупинок громадського транспорту роздавали листівки з телефонами запису до пункту набору добровольців та описом переваг служби. На вулицях міст з'явилися плакати та білборди, а Z-пабліки публікували духопідйомний рекламний ролик, який знецінює цивільні професії: «Хіба таким захисником ти мріяв стати? Ти ж мужик — будь ним! Служи за контрактом».

Що насправді чекає на солдатів на передовій, новобранцям очікувано не показують. А ось лікарям військово-польових шпиталів і лікарень, які приймають поранених російських військових, це добре відомо. Як і волонтерам, які забезпечують лікувальні заклади медикаментами й інструментами. У чатах збору допомоги кожне третє фото чи відео — це російські солдати на лікарняних ліжках, які втратили чи майже втратили кінцівки. Волонтери публікують такі знімки, намагаючись переконати підписників жертвувати більше коштів для лікарів і лікарень. Насамперед — прифронтових, які відчувають гостру нестачу медикаментів та обладнання.

За спостереженням лікарів, опитаних The Insider, найбільший потік поранених спостерігався останні місяці «бахмутської м'ясорубки», це лютий та березень. Саме тоді Росія запустила активну агітацію для набору на контрактну службу, щоб покрити втрати. Збільшився потік і в червні, про це говорять лікарі та Z-волонтери. Це збігається з даними британської розвідки, яка стверджує, що зараз росіяни зазнають найвищих втрат, починаючи з березня 2023 року.

У чатах збору допомоги майже щодня просять молитися за загиблих і жертвувати кошти лікарям, які лікують поранених. У діагнозах — мінно-вибухові травми, уламкові та вогнепальні поранення, зокрема голови, які потребують втручання висококваліфікованих нейрохірургів.

Налагодити постачання як прикордонних стаціонарів, так і військових шпиталів за півтора року бойових дій російській владі не вдалося. Лікарі досі одержують розхідники, ліки й інструменти від волонтерів.

Заклики про допомогу, фото відірваних або майже відірваних кінцівок солдатів у чатах зі збору коштів чергуються з ура-патріотичними роликами, проросійськими відео з TikTok, вітаннями з «Днем Росії» й іншими російськими державними святами.

На початку червня по волонтерських чатах Бєлгородської області пройшла інформація про поранення строковиків, які стояли на російсько-українському кордоні. Прикордонні пункти тоді з території України штурмували Російський добровольчий корпус та Легіон «Свобода Росії» під егідою ЗСУ. Офіційно про поранення чи загибель строковиків не повідомлялося.

«Новини жерсть. Хлопці відбили кілька атак. Збір, збір, збір», — написав один із Z-волонтерів чату, прикріпивши фото закривавленого медичного ліжка. «Молодці, хлопці!» — написав інший учасник діалогу.

Допомога не для всіх

«Коли військовослужбовець отримує поранення, його виводять з-під вогню, стабілізують і відправляють до військово-польового шпиталю, розташованого найближче до передової. Це ”передова база”, там починають надавати допомогу. Потім потерпілих ”сортують” і відправляють далі залежно від поранень. Це ”етапне лікування” — система надання медичної допомоги у процесі руху на етапах евакуації. У разі потреби поранених відправляють до районних ЦРЛ на окупованих територіях або в Росії, деяких — до стаціонарних військових шпиталів, якими керує Міноборони», — розповів The Insider лікар шпиталю у Воронежі.

Генштаб ЗСУ стверджує, що віднедавна евакуації до шпиталів Міноборони РФ підлягають виключно офіцери. Сержантів та рядових нібито лікують на окупованих територіях незалежно від тяжкості та складності поранень, тому госпіталі доводиться розгортати у дитячих садках і школах. За даними української сторони, у селищі Азов Запорізької області місцеву школу обладнали під шпиталь, і станом на кінець травня там на лікуванні перебували півсотні росіян.

«У Мостиках між Сватовим і Старобільськом на території місцевої школи загарбники облаштували польовий госпіталь, де на лікуванні зараз перебувають понад 100 військових РФ», — писав голова Луганської ОВА Артем Лисогор.

Бракує лікарів і в розташованих на території Росії військово-медичних лікувальних закладах. Жителі Бєлгорода скаржилися, що військова поліклініка у місті переповнена пацієнтами. Хірург із 40 осіб встигає прийняти лише 10 за день.

«На одного хворого йде 40–60 хвилин, пишуть усе від руки, як у стародавньому столітті, комп'ютерів немає. Хлопці займають чергу ще до відкриття. Зрештою, просидівши весь день, не можуть потрапити на прийом», — розповідала одна із мешканок міста. Губернатор Бєлгородської області В'ячеслав Гладков тоді відповів, що ніяк не може відправити туди додаткових лікарів, оскільки поліклініка є військовою і перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони. Але пообіцяв вирішити питання системно.

Без наркозу, кондиціонера та медикаментів

Постачанням цивільних госпіталів у Росії займається МОЗ, постачання військових — Міноборони, а саме Головне військово-медичне управління (ДВМУ). Проблеми є і в перших, і в других. Повідомлення про нестачу медикаментів з'явилися відразу після початку повномасштабного вторгнення Росії до України у березні 2022 року. За майже півтора роки війни ситуація не покращала.

Госпіталь у Валуйках (це Бєлгородська область), куди у великій кількості надходять російські військові, належить до МОЗ РФ. Як розповіли The Insider співробітники, лікарня зазнає жорсткої нестачі всього: від витратних матеріалів на кшталт серветок до рецептурних ліків. Лікарні допомагають усім миром — численні волонтерські групи регулярно відправляють туди тонни медичної допомоги. Ситуація погіршилася після початку українського контрнаступу.

«Ми дуже раді, що нам допомагають, дуже багато всього нам потрібне: одяг, взуття, медикаменти. Ми все отримуємо, все до нас доходить, ми пускаємо в діло. Без цієї допомоги важко і лікарям, і пацієнтам», — каже лікар лікарні у місті Валуйки Бєлгородської області.

Великий потік поранених потребує постійного поповнення запасу медичних карток, які також привозять волонтери. Вони паперові — про цифровізацію тут не йдеться. Не вистачає засобів для дезінфекції, таких як хлоргексидин і перекис водню, розчинів для крапельниць, зондів для декомпресії шлунково-кишкового тракту, дренажних систем для грудної клітки, марлевих пов'язок, бинтів, знеболювальних різного типу. Немає інструментів, скаржаться лікарі та просять купити хірургічні ножиці, затискачі, степлери та скоби для ушивання ран і внутрішніх органів, гемостатичні губки для зупинки кровотеч, а також планшети для визначення групи крові.

Деякі якісні препарати та розхідники стали недоступними для лікарів після початку війни.

«Російські шприци єлецького виробництва хороші, не пропускають, не течуть, але іноді їх клинить на дозаторах. Нам їх привозять волонтери, Є китайські шприци, вони набагато м'якші. Раніше були ще "браунівські" (виробництва німецької B. Braun) — найкращі. Але ми вже давно не отримуємо їх», — розповідає лікар одного зі шпиталів у прикордонні.

Періодично виникає дефіцит засобів для наркозу, які витрачаються особливо активно у реанімації. Пропофол, рокуроній, міорелаксант ардуан, який застосовується при інтубації та хірургічних втручаннях, також купують волонтери.

«Потік не припиняється, препарати летять із величезною швидкістю. Витрата в реанімації приблизно дві ампули на годину, зараз потрібно ще приблизно на 70 тисяч рублів», — поскаржилася одна з медсестер військово-польового шпиталю.

«Летять» не лише препарати, а й інструменти для ампутації. Це одна з найчастіше проведених операцій у прикордонних шпиталях. Значна частина травм — мінно-вибухові, при яких зберегти пошкоджену кінцівку не виходить. Причому не лише через характер травми, а й через помилки парамедиків на передовій під час надання початкової допомоги, через невміння військових правильно накласти джгут або взагалі через відсутність якісних турнікетів в аптечці військового.

В одній із лікарень лікарі поскаржилися на відсутність кондиціонера в операційній — при тому, що вона виходить на сонячний бік. Робити операції із настанням літа стало складно.

І хоча потреби російських прикордонних шпиталів ростуть, охочих допомогти стає дедалі менше, стверджують волонтери.

«Люди втомилися від СВО, з кожним місяцем усе менше людей нам відправляє гроші. Зменшились і суми, які люди переказують», — поскаржилася волонтерка з Підмосков'я.

Інша співрозмовниця The Insider пов'язала скорочення допомоги із подіями у Шебекіному. Коли війна прийшла на територію російського регіону, то волонтерська допомога була потрібна його жителям, багато з яких втратили будинки. Це відтягло ресурси, які раніше прямували на допомогу лікарням. Замість шпиталів росіяни почали відправляти гроші евакуйованим шебекінцям і мешканцям прикордонних сіл.

Реальні втрати

Російська сторона не розкриває даних про втрати. Востаннє Міноборони говорило про це майже рік тому, у вересні, тоді йшлося про 6 тисяч, але ці цифри дуже далекі від реальності. Про те, що Міноборони приховує реальну кількість загиблих, говорять не лише українці (їх оцінка російських втрат — 220 тисяч, включаючи поранених і полонених), а й, наприклад, Євген Пригожин, який під час путчу заявив, що при захопленні будівлі Генштабу в Ростові-на -Дону виявлено нові докази заниження числа загиблих у рази. Якими є реальні цифри втрат?

Аналітики Російської служби ВВС та видання «Медіазона» знайшли підтвердження загибелі 26 тисяч російських військових, але, за їх власним визнанням, вони знаходять менше половини від реальної кількості загиблих, тому справжня цифра має становити понад 50 тисяч. Американський Центр стратегічних та міжнародних досліджень оцінює російські втрати у 200-250 тисяч осіб, уточнюючи, що з них 60–70 тисяч — загиблі.

Таким чином, за перші півтора року після повномасштабного вторгнення в Україну кількість загиблих приблизно вп'ятеро перевищила загиблих радянських солдатів в Афганістані за дев'ять років.

Не дивно, що прифронтові шпиталі перевантажені. Приблизно чверть військовослужбовців надходить до шпиталів у важкому та вкрай важкому стані. Ще близько половини потерпілих — у стані середнього ступеня важкості, заявляв голова військово-медичного управління Міноборони РФ Дмитро Трішкін. Але це дані на грудень минулого року, ще до початку контрнаступу України та навіть до активізації боїв навколо Бахмута. Дані щодо поранених також засекречені. Але відомо, що низький рівень підготовки в галузі надання першої допомоги явно робить внесок у смертність російських військовослужбовців. Засновник і керівник Центру тактичної медицини концерну «Калашников» Артем Катулін розповідав, що понад 50 % усіх смертей сталося не від життєзагрозних поранень, а понад 30 % ампутацій зроблено через неправильне накладення джгута. В української сторони ці показники кращі — завдяки якіснішій загальній підготовці парамедиків і кращому медичному забезпеченню.

Також ми писали, що орки втрачають кінцівки, тому що вміють користуватися лише джгутом і бинтом.