Києву та Відню було важливо вирватися із довгострокових контрактів із Росією та відповідних зобов'язань перед «Газпромом», тому Москві навряд чи вдасться повернутися до цієї схеми. Однак рішення про зупинення транзиту газу через Україну критикують його країни-отримувачі до ЄС — зокрема Угорщина та Словаччина. Ось що розповідає Deutsche Welle.
Словацькі й угорські імпортери російського газу закликали зберегти його постачання через Україну після 31 грудня 2024 року, коли закінчиться термін п'ятирічного російсько-українського договору про транзит. Опублікований 17 грудня заклик до Брюсселя підтримали підприємницькі організації Австрії, Угорщини, Італії та Словаччини.
Перед цим зверненням до голови Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, міністр економіки Словаччини Дениса Сакова та генеральний директор словацької компанії-оператора газотранспортної системи SPP Войтех Ференц на початку грудня відвідали Росію та провели переговори з головою «Газпрому» Олексієм Міллером. За словами Дениси Сакової, європейським країнам і підприємствам у 2025 році знову буде потрібно транзит через Україну приблизно 15 млрд кубометрів російського газу.
Своєю чергою прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо провів 16 грудня переговори з українським прем'єром, у ході яких Денис Шмигаль знову підтвердив уже давно відому позицію Києва: договір із «Газпромом» не продовжуватиметься. Однак якщо Єврокомісія офіційно звернеться до України, наголосив він, то «ми, звісно, це обговорюватимемо й готові реалізувати відповідні домовленості на основі принципів енергетичної безпеки як усього ЄС, так і кожної європейської нації».
У цьому контексті офіційне звернення низки імпортерів і підприємницьких організацій до голови Єврокомісії із закликом підтримати збереження українського транзиту виглядає як один із етапів підготовки конкретних рішень. Щоправда, Денис Шмигаль, судячи з його поста в Telegram, зробив у ході розмови з Робертом Фіцо дуже важливе застереження: може йтися про транзит «будь-якого газу, крім російського».
Однак варіантів його заміни не так уже й багато. Власне, поки що публічно найбільш активно обговорювалася опція прокачування в ЄС спочатку російською, а потім українською територією азербайджанського газу. Влітку 2024 року таку ідею озвучив азербайджанський президент Ільхам Алієв. Фон дер Ляйєн та Алієв домовилися про подвоєння до 2027 року постачання азербайджанського газу до ЄС Південним газовим коридором через Грузію та Туреччину й далі трубопроводом TAP. Щоправда, в Азербайджану навряд чи знайдуться вільні об’єми газу в таких масштабах.
Тому цілком імовірно, що ті кубометри, які Азербайджан постачатиме через Україну до Європи (якщо такий варіант узагалі буде прийнято), йому доведеться компенсувати закупівлю у Росії. В результаті справа може звестися до схеми, за якої європейські компанії отримуватимуть формально азербайджанський газ, але насправді українським транзитом підуть ті самі молекули російського газу.
Проте платитимуть за ці об’єми європейські імпортери, і це принципово важливо, будуть уже не Росії, а Азербайджану, а той, своєю чергою, розраховуватиметься із «Газпромом». У такому разі український транзит оплачуватимуть або європейці, або Азербайджан, але знову ж таки не Росія.
Поки що важко сказати, чи піде Київ із політичних міркувань на таку досить умовну схему «звільнення від Росії», проте Денис Шмигаль, говорячи про «будь-який газ, крім російського», звісно ж, розуміє, що зовсім без участі РФ і використання її території обійтися не вдасться. Тож зовсім не виключено, що на прохання Єврокомісії та задля зміцнення відносин із проросійськи налаштованими Словаччиною й Угорщиною українське керівництво погодиться на подібну «зміну постачальника».
Тим більше, що зараз Україна, чия електроенергетика сильно постраждала від прицільних ракетних ударів Росії, 30 % електроенергії, що імпортується, отримує саме зі Словаччини, на що Денис Шмигаль вказав у тому ж повідомленні в Telegram.
У будь-якому випадку Україна після 31 грудня 2024 року набагато менше залежатиме від Росії в газовій сфері, адже чинний контракт зобов'язував її протягом п'яти років забезпечувати транзит російського газу. Зрив цього контракту дав би «Газпрому» можливість подавати позови до міжнародних арбітражних судів із багатомільйонними чи навіть мільярдними вимогами. Надалі фінансові й інші умови українського транзиту Київ обговорюватиме вже не з Москвою. І навіть якщо під тиском обставин чи низки європейських імпортерів таки доведеться погодитися на прокачування російського газу, це будуть короткострокові, по суті, спотові контракти, умови яких диктуватиме покупець, а не продавець.
Власне, саме цього — вирватися нарешті із закріпленої у довгострокових контрактах залежності від «Газпрому» і тим самим від Росії — з моменту повномасштабного російського нападу на Україну в 2022 році прагнула й Австрія в особі австрійського напівдержавного нафтогазового концерну OMV, і 11 грудня 2024 це вдалося.
Скориставшись тим, що «Газпром» у листопаді припинив постачання своєму найстарішому західноєвропейському клієнту, OMV розірвав кабальний контракт, який зобов'язував австрійців до 2040 року повністю оплачувати великі об’єми російського газу, що прописані в цьому договорі, навіть у тому разі, якщо насправді купувалося б набагато менше.
Характерна деталь: на відміну від Федерації австрійських промисловців, OMV не підписав адресований главі Єврокомісії заклик продовжити український транзит. Цьому концерну російський газ більше не потрібен.
Проте в листопаді-грудні Австрія продовжувала отримувати молекули російського газу, адже «Газпром» перестав постачати OMV, але зберіг прокачування через Україну до Словаччини фактично на колишньому рівні, й інші, менші австрійські імпортери закуповували там потрібні їм об’єми.
Не виключено, що щось подібне продовжиться і після 1 січня 2025 року, якщо Словаччині й Угорщині таки вдасться домовитися про продовження українського транзиту. наполягати на власних умовах.
Більше новин читайте на GreenPost.