«Армія зазнає жахливих втрат»: незалежні аналітики порахували російських 200-их та 300-их
На думку аналітиків, реальні втрати вдвічі-втричі перевищують ті, які можна підтвердити відкритими джерелами.
Фото ілюстративне
За словами голови комітету Держдуми з оборони Андрія Картаполова, російське Міноборони з березня не озвучує кількість загиблих військових (тоді воно відзвітувало про 1351 убитого), бо «такої кількості загиблих уже немає».
«Ми практично перестали втрачати людей», — оголосив на початку червня Картаполов.
Однак «Важливі історії» з'ясували, що до четвертого місяця війни Росія втратила у боях від 2 до 4 % всього особового складу своєї діючої армії.
Мінімальну оцінку у 2 % можна отримати, якщо орієнтуватися на дані, які озвучила наприкінці травня британська розвідка — 15 тисяч загиблих. За ними, втрати Росії за три місяці в Україні зіставні з втратами СРСР за час десятирічної війни в Афганістані і перевищують втрати за дві війни в Чечні, які, за офіційними даними, становили понад 11 тисяч людей.
За даними українського Генштабу, на 19 червня Росія безповоротно втратила вже понад 33 тисячі військових, або 4 % усієї своєї армії. При цьому українці включають у втрати не лише вбитих, а й тяжкопоранених.
«Армія зазнає жахливих безповоротних втрат. Людина може отримати таке поранення, що більше воювати вона не буде, наприклад, якщо їй відірвало палець, зі шпиталю на фронт вона більше не повернеться. Коли ми бачимо цифри про те, що зараз у Росії понад 33 тисячі безповоротних втрат — це означає, що приблизно половина з них убиті», — пояснює військовий експерт Павло Лузін, який не вважає оцінки української сторони завищеними.
Для угруповання, перекинутого на початку війни в Україну, це означає, що на четвертий місяць війни воно втратило від 8 до 18 % свого складу.
Дата-відділ «Важливих історій» підтверджує дані про загиблих офіційними заявами російської влади, публікаціями у ЗМІ та повідомленнями родичів. На 15 червня вдалося верифікувати 3677 випадків. Це не відображає реальних втрат і становить менше 1 % від особового складу всієї російської армії. Проте навіть ця оцінка перевищує дані, озвучені Міноборони, майже втричі.
На думку аналітика Conflict Intelligence Team (CIT) Кирила Михайлова, реальні втрати вдвічі-втричі перевищують ті, які можна підтвердити відкритими джерелами.
Тому Росія зараз сконцентрувала всі сили у Сєверодонецьку — більше вони не охоплять», — розповідає Павло Лузін.
Експерт наголошує, що на загальний стан російської армії впливають і втрати керівного складу в Україні. За даними «Медіазони», на початок червня в Україні загинув 581 офіцер — і це лише ті, про смерть яких стало відомо публічно.
«Де взяти інших людей на місце загиблого генерала, полковника, майора, підполковника (вищий і старший офіцерський склад — прим. ред.)? На їхні місця підтягують лейтенантів та капітанів (молодший офіцерський склад — прим. ред.). Це дезорганізує [армію] у моменті. А у перспективі у нас з'явиться багато нових молодих генералів. Але насправді це погано.
Ті, хто перебувають у резерві (таких у російській армії на 2021 рік значилося 2 мільйони), не зможуть виправити ситуацію зі виснаженням особового складу. На думку Павла Лузіна, вони існують лише на папері.
«У цю цифру включають усіх тих, хто пройшов призовну службу певного віку, які офіційно значаться в резерві, але насправді це номінальні резервісти. Справжній резервіст повинен регулярно проходити додаткову підготовку: виїжджати на поля, оновлювати навички. Радянська армія цю мобілізаційну модель підтримувала до кінця 70-х років, а після цієї роботи не проводили вже кілька десятиліть. Насправді людина відслужила термінову службу, п'ять років на цивілці — і вона вже не згадає нічого, її заново треба навчати. Тому провести мобілізацію можна лише на папері», — говорить експерт.
