Відомий український історик, громадський активіст, блогер Юрій Гудименко, який наразі служать у лавах ЗСУ, пояснив, що мобілізація у Росії тактично створює нам проблеми.
«Це банальна математика. Там, де сиділо в окопах 100 росіян, тепер буде сидіти, наприклад, 150. Звичайно, їхня мотивація буде низькою, але тупо статистично вони будуть випускати більше куль у твій бік», — говорить Гудименко.
Проте він перераховує причини, з яких стратегічно це на краще.
1) Мобілізація у Росії — це місяць-два, якраз до ленд-лізу. А ленд-ліз — це про війну технологій, а технологіям трошки байдуже, сто росіян на ППД чи сто п‘ятдесят — на радіус ураження це не впливає. Така сама мобілізація трохи раніше спричинила б нам набагато більше проблем.
2) Мобілізація в агресивній війні демотивує суспільство. Зростає відчуження між владою та народом, загострюються внутрішні протиріччя. Яскравий приклад — відносно спокійне і малокровне падіння 300-річного правління династії Романових у Росії у лютому-березні 1917 року, під час Першої світової війни з її мобілізаціями, втратами і каліками.
3) Зараз у нас переважно війна артилерії, а не піхоти. Власне, піхота несе найбільші втрати саме від арти, а не від піхоти ворога. А призвати нові гармати та РСЗВ Росія не може. Більше того, нормально вдягнути й озброїти призовників вона не здатна теж — ми це бачили на примусово мобілізованих луганцях та донеччанах. «Мосінка», радянська каска, жахливі берці, джгут замість турнікета, ладанка замість аптечки.
4) Усе, що робить Росія, вона робить погано, від холодильників і до війни. Якісно Росія робить тільки і виключно фігню. Тож мобілізація буде проведена так, що вони про неї неодноразово пожалкують.
5) Росія й особисто Путін розписалися перед росіянами у нездатності перемогти Україну. Це слабкість. Це удар по авторитету. Це величезна щілина у фундаменті російської державності.
Також «створи ще кілька Українських фронтів та візьми нарешті Піски»: чому ідея мобілізації в РФ приречена.