«Зелена революція» Ральфа Фюкса

Не дивлячись на похмурі прогнози скептиків, автор стверджує – економічне зростання без шкоди для екології можливе. Для реалізації цього сценарію варто вже зараз почати активний перехід від старого ресурсоорієнтованої економічного укладу до екологічного Модерну.

Книга була написана сім років тому. Мені пощастило бути на її презентації в Україні, познайомитись з автором та почути, що він думає про сьогоднішню ситуацію в країні та можливі рішення.

«Чи є в Україні більш важливі проблеми? Адже країна у військовому конфлікті, велика кількість вимушено переміщених осіб, економічні проблеми.

Я б сказав, що в ситуації кризи треба думати про майбутнє. Це можливість розвивати економіку якісно нового рівня, при цьому створюються нові робочі місця, модернізується виробництво, поповнюється бюджет», – так бачить завдання для країни експерт.

Від зростання за будь-яку ціну до стійкої економіки

Експерт зазначає, що концепція стійкої економіки заснована на поєднанні економічного розвитку і захисту навколишнього середовища. У Німеччині ще кілька десятиліть тому моделювалася точка зору протистояння між економічним розвитком і екологією.

Однак зараз багато чого змінюється, запевняє Ральф Фюкс: «Конфлікт між стрімким зростанням світової економіки й перевантаженнями, яким піддаються найважливіші екосистеми, веде до синтезу екології та економіки. Хижацьке ставлення до природи перероджується в кооперацію з нею».

Автор прогнозує перехід:

• від копалин до поновлюваних джерел енергії,
• від лінійного виробничого ланцюжка до замкнутих циклів,
• від максимізації результатів до оптимізації процесів.

«Витрати зростання, що поглинають природні ресурси, перевищують ефект від зростання добробуту»

Експерт упевнений: у переході від світу природи до світу людей, суспільство стоїть на порозі нової епохи індустріального розвитку з двох причин.

По-перше, модель економічного зростання на основі екстенсивного вже не дає результатів стійкого зростання.

По-друге, відбувається виснаження землі, змінюється клімат. Посухи, втрата родючого шару землі призводять до втрати біорізноманіття рослин, зменшення ресурсів. Акумуляція парникових газів веде до перегрівання поверхні планети, і як наслідок, до зміни клімату.

Промислова революція XIX століття привела до економічного зростання, підвищення добробуту, життєвих стандартів. Все це було. Вугілля, нафта, газ служили двигунами цієї революції. Однак це кінцеві ресурси, а їх спалювання призвело до небезпечних для екології обсягами викидів СО₂.

Якщо до «великого вибуху» промислової революції втручання людини в екосистему було локальним і мало регіональний характер, то з настанням ери викопних джерел енергії, і як наслідок бурхливого розвитку промисловості, транспорту, містобудування, сільського господарства виникла небезпека екологічної кризи.

«Ми вже досягли стадії, коли витрати зростання, що поглинають природні ресурси, перевищують ефект від зростання добробуту», – повторює Ральф Фюкс.

Він нагадує, що безконтрольні промислові викиди вуглекислого газу спричинили значні зміни клімату. Експерти підрахували, що для його стабілізації, необхідно загальносвітові викиди СО₂ до 2050 року скоротити вдвічі.

А як розвиватися?

Автор зазначає, що суперечки викликає питання про те, що саме слід зробити: чи потрібно «привілейованого меншини» розвинених країн різко скоротити запити в надії на те, що суспільства Азії, Африки, Латинської Америки встоять перед спокусами економічного зростання.

Так є точка зору, що один з можливих виходів для людства, що наближається до 9 мільярдів, є самообмеження. Такі заклики формуються в умах розвинених спільнот, які досягли комфортного способу життя з досить високим екологічним слідом. Але чи справедливо це для жителів країн з економіками, що розвиваються. Адже до високого, досить енергомісткого рівня життя європейця зараз прагнуть країни, що розвиваються.

Автор зазначає, що вимога відмовитися від споживання ресурсів, радикально тільки на вигляд. По суті воно не зачіпає основи екологічної трансформації – фундаментальної зміни панівний способу виробництва. Тому Ральф Фюксе пропонує сучасним екологам поставити за мету не заморожування економічної діяльності на нульовому рівні, а прагнення до занулення шкідливих викидів: «Варто екології спертися на теорію антиросту і вона вже програла».

«Стрімкий економічний підйом країн, що розвиваються, насамперед Китаю, підвищує екологічні навантаження. Коли мільярди людей сідають за кермо, користуються комп'ютерами, живуть в комфортабельних будинках, літають на літаках і поглинають біфштекси, стає ясно, що колишній, ресурсомісткий спосіб виробництва не має майбутнього », – впевнений Ральф Фюкс.

А ось для нових заможних середніх верств характерно не стільки відмовлятись від задоволень суспільства споживання, скільки так званий «зелений гедонізм».

Екологічний слід людини в цьому випадку навіть збільшується, тому що, наприклад, електромобілі, великі простори екосель обладнаних ВДЕ, перельоти на літаках сприяють цьому. Тому треба розуміти, що сучасний розвиток неможливий без інноваційної революції в промисловому виробництві, енергетиці, сільському господарстві, транспорті.

Як реорганізувати виробництво і не розвалити соціальну структуру?

«Важливо, що в грудні 2015 вчасно Кліматичного саміту в Парижі вперше досягнуто взаєморозуміння між промислово розвиненими країнами про те, що необхідно знизити викиди парникових газів на 1,5%, поки це не привело до катастрофи. У 1997 році був оформлений договір. Від 75% до 80% викопних ресурсів повинні залишатися в землі. Прийнято курс на поступову декарбонізацію світової економіки, з переходом на використання поновлюваних джерел енергії », – зазначає публіцист.

Ральф Фюкс визначає, що величина екологічного сліду людства залежить від трьох параметрів:

• чисельності світового населення,
• рівня споживання,
• використаних технологій.

Автор упевнений, що перші два пункти не дозволяють людству значно вплинути на відновлення енергетичної рівноваги. Скорочення населення – негуманне завдання, а забезпечити зниження світового рівня СО₂ як мінімум на 50% тільки шляхом скорочення рівня споживання ресурсів, не представляється реальним.

Експерт упевнений, що основним інструментом повинні стати технологічні інновації. Прорив має забезпечити поєднання революції енергоефективності, широке використання відновлюваних джерел енергії та перехід на замкнуті екологічні виробничі цикли.

Перехід до стійких екосистем

Зараз розвинені індустріальні країни виробляють і споживають більше енергії, ніж дозволяють екологічні системи. Це нестійка система. Автор нагадує, що стійкість – це питання способу виробництва. Людство, чисельність якого в недалекому майбутньому досягне 9 млрд, просто зобов'язано знайти розумний вихід в забезпеченні своїх потреб.

Для тих, хто думає, що це малоймовірно, експерт наводить приклад хіміка-вільнодумця Міхаеля Браунгарта. Виявляється, біомаса мурах багаторазово перевищує біомасу людини й калорій, споживаних ними, вистачило б на 30 млрд людей.

Більшість мурашки не вегетаріанці, при цьому вони не тільки не створюють для природи ніяких проблем, але і підтримують своїм існуванням, наприклад, вологі тропічні ліси.

Мурахи – просто зразок для екологічної економіки, коли всі відходи вироблені ними використовуються в технологічних або біологічних циклах.

Навчатися у природи

Автор наводить порівняння Ернста Блоха, що індустріалізація і Старого світу і нинішнього третього світу, виглядає скоріше як військова кампанія проти природи, де як на полі бою заради вигод частини суспільства змінюються ландшафти, вирубуються ліси, викидаються в повітря тисячі тонн шкідливих речовин.

При цьому є прекрасний підхід – «комплексні технології», де майбутнє індустріальне суспільство засноване не на розграбуванні, а на кооперації з природою. «Мова йде не про те, щоб вирвати у природи скарби, а про розумне використання біологічної продуктивності. Принцип замкнутих циклів. Коли кожен кінцевий продукт виявляється відправною точкою нового процесу, ми теж взяли у природи », – нагадує Ральф Фюксе.

Проєкт Blue Economy – пакет екологічних інновацій, який містить понад 3000 ідей, багато з яких вже знайшли практичне комерційне застосування. Експерт каже, що головна ідея проєкту – у використанні синергії, де важливо мислити в рамках системи. Будь–то використання кавовій гущі при вирощуванні печериць або виготовлення паперу з відходів – рослинних волокон рису, кокосових горіхів, очерету, бананів.

«Вихід з екологічної кризи – це не просто скорочення (downsizing), а організація виробничих замкнутих циклів з подальшим використанням відходів. В цьому випадку виробничий потенціал ресурсів збільшується в багато разів», – впевнений Фюст. Це економіка «нульових відходів» – zero waste, що породжує нові виробничі моделі й нову культуру підприємництва.

Ральф Фюст впевнений, що варто вчитися у природи, використовуючи принцип колообіг речовин. Це – не ілюзії.

«Людство обов'язково знайде вихід з екологічної безвиході. Ми повинні напружити всі сили, мобілізувати всю винахідливість, щоб за кілька десятиліть повністю перебудувати індустріальне суспільство. Перейти від копалин до поновлюваних джерел енергії, від кінцевої до поновлюваної сировини, від марнування дефіцитних ресурсів до економіки замкнутих циклів, від розграбування природи до спільного з нею виробництва».

Головне питання для розвиненого суспільства – не просто зростання ВВП, а то яким способом його забезпечити. Показник того, що структурні зміни вже почалися – це новий напрямок – greenttligence або «зелені рішення». Вони широко представлені на щорічних промислових ярмарках в Ганновері. Тут важливі не стільки приватні інвестиції, а саме комплексні рішення.

Багато прогресивних транснаціональних концернів вже розвиваються в напрямку стійкості.

Стратегічне чуття

Серед промислових лідерів, які успішно перебудовуюся в сторону розвитку стійкої індустрії Ральф Фюксе називає такі всесвітньо відомі концерни як Siemens, Philips, General Electric, Bauer.

Фюкс зазначає – зростає число кампаній, які заздалегідь готуються до успішної роботи у світі, де природних ресурсів все менше, а екологічна відповідальність все більше. Інвестуючи мільярди у ресурсоощадні технології та розвиток відновлюваної енергетики ці виробники, звичайно, планують скористатися плодами своїх зусиль. І багато в чому вже зараз отримують віддачу у вигляді значного зниження енергомісткості на власних виробництвах і торгівлі інноваційними технологіями й продуктами.

Так, Philips до 2015 року інвестував майже половину обороту в зелені товари – наприклад в програму галогенних ламп EcoVizion – близько двох млрд євро. Тут і профілактика, і енергоефективність, і організація замкнутих циклів.

Резюмуючи, автор сподівається, що надалі буде зростати кількість людей, компаній, які завдяки екологічним інноваціям, біоекономіки, знижують споживання ресурсів і енергомісткість. При цьому, команди не тільки підвищують екологічну відповідальність, а й отримують нові прибутки та перспективи подальшого розвитку.