Заробити і на вугільних потужностях, і на впровадженні ВДЕ: брудна китайська енергетика стрімко зеленіє

Китай, світовий лідер із викидів парникових газів, швидко рухається у бік чистої енергії. Це матиме вплив на світові процеси та може стати прикладом для наслідування. Як зміниться китайська енергетика у найближчі десятиліття, розповіла кандидат економічних наук, незалежний експерт у галузі економіки поновлюваних джерел енергії Тетяна Ланьшина.

Чисті рекорди брудної економіки

Зараз на Китай припадає близько чверті всіх викидів парникових газів. Але при цьому чиста енергія стає найважливішим драйвером китайської економіки. За оцінками Carbon Brief, в 2023 році внесок чистої енергії в економіку Китаю становив рекордні 11,4 трлн юанів ($1,6 трлн). Вона забезпечила зростання інвестицій, також на неї припало 40 % зростання ВВП — більше, ніж на будь-який інший сектор. Чисту енергію Carbon Brief визначає у найширшому сенсі, включаючи до неї відновлювані джерела енергії, атомну енергію, електричні мережі, накопичувачі енергії, електромобілі та залізниці. Найпопулярнішими з перерахованих напрямів інвестицій у Китаї у 2023 році стали потужності з виробництва сонячних панелей, електромобілів і накопичувачів енергії. За підсумками 2023 року на Китай припало до 43 % усієї глобальної встановленої потужності як сонячних (СЕС), так і вітрових електростанцій (ВЕС). Сукупна потужність СЕС та ВЕС перевищила 1 ТВт. Торік Китай побудував більше нових СЕС та ВЕС (за потужністю), ніж увесь світ у 2022 році, і взяв нову висоту — майже 300 ГВт.

Потужність вироблених у 2023 році сонячних осередків склала рекордні 541 ГВт, зростання їх випуску в останні роки було експоненційним. Виторг виробників фотоелектричної продукції в 2023 році досяг 1,75 трлн юанів, або $236 млрд, що еквівалентно приблизно 1,3 % ВВП Китаю.

Китай має низку переваг у розвитку ВДЕ перед іншими країнами. Це відносно недорога робоча сила та величезний внутрішній ринок, а також короткі терміни схвалення та будівництва ліній електропередач, ніж у багатьох демократичних країнах. Також у Китаї нерідко простіше знаходити інвестиції для проектів ВДЕ, ніж у країнах, де фінансування надається на основі очікуваної доходності, а не відповідно до політичних установок.

Пріоритети Китаю найкраще ілюструє його визначений на національному рівні внесок (ВНРВ) у реалізацію Паризької угоди щодо клімату — добровільний і розроблений самою країною план скорочення викидів парникових газів. Його остання версія від 2021 року передбачає жорсткий контроль за новими вугільними електроенергетичними потужностями, скорочення енергетичної та вуглецевої інтенсивності економіки, а також збільшення до 2030 року встановленої потужності СЕС та ВЕС до 1,2 ГВт. Вже зараз вона перевищує 1 ГВт, тож із дуже великою ймовірністю цю частину плану буде перевиконано.

Не все так швидко

Проте зараз Китай активно розвиває не лише відновлювану енергетику, а й «брудну» вугільну. За даними Carbon Brief, 95 % усіх нових вугільних потужностей у світі у 2023 році було побудовано у Китаї. Зараз на різних етапах будівництва там перебувають 136,2 ГВт вугільних електростанцій, ще 255,5 ГВт заявлено та схвалено. Китай експлуатує 53 % усіх діючих вугільних потужностей у світі, і в найближчі роки ця частка, швидше за все, зросте: на КНР припадає 67 % усіх вугільних потужностей, що будуються у світі, і 72 % — заявлених і схвалених.

Із початку 2022 року до листопада 2023 року китайська влада видала дозволи на будівництво 152 ГВт нових вугільних потужностей і було розпочато будівництво 92 ГВт вугільних електростанцій. Це вдесятеро більше схвалених вугільних потужностей у всіх інших країнах разом узятих.

Це погано вписується в ВНРВ Китаю. Одна з найімовірніших причин суперечності — китайські компанії намагаються схопитися в останній вагон і побудувати вугільні електростанції, поки це ще можливо.

Але незважаючи на те, що вироблення вугільних електростанцій Китаю постійно зростає, її частка в загальній генерації скорочується. Якщо 2007 року за рахунок вугілля вироблявся 81 % усієї китайської електроенергії, то торік — 60,5 %. При цьому частка сонячної та вітрової генерації збільшилася з нуля у 2007 році до 16,4 % у 2023 році. Таким чином, частка вугільної генерації в Китаї значною мірою скорочується за рахунок зростаючого вкладу відновлюваних джерел енергії.

Нафта та газ не важливі

А що ж нафта та газ? А нічого: у китайському електроенергетичному балансі їх майже немає.

Газ відіграє несуттєву роль у виробництві електроенергії в Китаї — на нього припадає близько 3 %. Основний споживач газу в країні — промисловість. І причин для вибухового зростання його споживання поки що немає, хоча помірне зростання ймовірне.

При цьому не варто очікувати на масштабний перехід із вугілля на газ в електроенергетиці. Китай — найбільший у світі виробник вугілля, він дешевий, тому зараз газова генерація у Китаї суттєво програє за ціною вугільній. З економічного погляду Китаю немає сенсу відмовлятися від вугільної генерації на користь газової, є сенс хіба що переходити на ВДЕ, з невеликим доповненням більш маневреної газової генерації. А в більш довгостроковій перспективі газова генерація стикатиметься зі зростаючою конкуренцією вже з боку ВДЕ.

Нафта практично не використовується у виробництві електроенергії в Китаї (як і у світі загалом). Основний споживач нафти — транспорт, але і тут все швидко зеленіє. Перехід на електрокари в Китаї відбувається з надзвичайною швидкістю. У 2023 році 25 % продажів нових автомобілів у країні припало на повністю електричні моделі. Разом із гібридними автомобілями їхня частка перевищила третину продажів (37 %). Для порівняння: лише трьома роками раніше, у 2020 році електричні та гібридні моделі в сукупності забезпечили лише 6,3 % продажів нових автомобілів. Китай також активно експортує електромобілі. У 2023 році кожен п'ятий (19,5 %) електромобіль, проданий в ЄС, був виготовлений у Китаї.

Зміни настільки серйозні, що торік китайська держкорпорація Sinopec, найбільший продавець палива в країні, прогнозувала пік споживання бензину в Китаї на 2023 рік.

Енергосистема майбутнього

Так що майбутнє китайської енергетики аж ніяк не за вугіллям, хоча воно ще якийсь час займатиме в ній основне місце. Це підтверджує китайська енергетична політика останніх років.

Однією з найважливіших у сфері ВДЕ стала запущена у 2021 році трирічна програма «Сонячні дахи в усій окрузі». Було обрано 676 адміністративних одиниць із 31 провінції та встановлено цільові показники для різних типів будівель. На урядових будівлях планувалося покрити сонячними панелями 50 % доступної площі даху, інших державних будинках — 40 %, промислових і комерційних об'єктах — 30 %, житлових будинках — 20 %. Великі девелопери проектів, часто державні, призначалися відповідальними за своє місто чи регіон і формували мережу дрібніших місцевих учасників ринку, які мали вибрати відповідні дахи й оформляти необхідні документи. По суті, девелопери формували з невеликих проектів великі, що дозволяло їм домагатися вигідних умов фінансування та здійснювати закупівлю обладнання за оптовими цінами. Місцевим адміністраціям було спущено план, і вони створювали необхідні реалізації проектів умови.

Незважаючи на різні складності в ході виконання цієї програми, сонячні дахи зробили важливий внесок у високі результати Китаю в галузі ВДЕ останніх років. Зокрема, до 2023 року розподілена сонячна генерація забезпечила половину приросту нових потужностей сонячних електростанцій.

Крім малої сонячної енергетики, Китай не забуває і про великі СЕС, а також ВЕС. З 2022 року країна розпочала будівництво у пустелях масштабних вітроенергетичних і фотоелектричних баз загальною потужністю майже 100 ГВт. Загалом до 2030 року у пустелях планується побудувати 455 ГВт СЕС та ВЕС. Це еквівалентно загальної встановленої потужності всіх електростанцій в Індії, третьої за розміром енергосистеми у світі. Поки що запущено в роботу лише 13 ГВт, оператор яких — державна China Energy Investment Corp, найбільша енергетична та гірничодобувна компанія країни.

У червні 2023 року Національне управління енергетики Китаю випустило програму розвитку нової енергетичної системи, над якою працювало 11 дослідницьких інститутів. Це дорожня карта, що складається із трьох етапів. На першому, до 2030 року, має бути прискорено перехід до нової енергосистеми для збільшення частки невикопного палива у споживанні енергії до 25 %. ВДЕ стають основним драйвером зростання виробництва електроенергії, вугілля при цьому залишається важливим гарантом енергетичної безпеки. На другому етапі у 2030–2045 роках формується нова енергосистема. ВДЕ починають лідирувати у встановленій потужності, вугілля має сприяти низьковуглецевій трансформації, покриваючи піки попиту та забезпечуючи резервні потужності. На останньому етапі, у 2045–2060 роках, нова енергосистема покращується та доопрацьовується. ВДЕ стають домінуючим джерелом енергії. Розширення вугільної генерації, згідно з документом, можливе у короткостроковому та середньостроковому періодах — тобто до 2045 року.

З 2016 року у Китаї будується більше вітрових та сонячних потужностей, ніж вугільних, а торік різниця стала майже шестиразовою. Тенденція, швидше за все, продовжиться: нових СЕС і ВЕС запроваджуватиметься дедалі більше, а вугільних теплових електростанцій (ТЕС) — приблизно стільки ж, скільки зараз. Це означає, що протягом найближчих десятиліть у Китаї буде експлуатуватися дедалі більше електростанцій на ВДЕ і все менше — на вугіллі.

Результат: якщо у виробленні енергії вугілля поки що номер один, то у встановленій потужності цього року очікується зміна лідера. Китайська рада з електроенергетики прогнозує, що цього року сонячні та вітрові електростанції в Китаї вперше обійдуть за встановленою потужністю вугільні, а їхня частка у встановленій потужності енергосистеми досягне 40 %. Сукупна встановлена ​​вугільна потужність очікується на кінець року на рівні 37 %. Інші 23 % генерації будуть забезпечені в основному за рахунок ГЕС, а також АЕС та електростанцій на газі й біопаливі.

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) очікує, що в найближчі п'ять років (до 2028 року) на Китай припадатиме понад половина (56 %) нових потужностей ВДЕ у світі. Для наочного розуміння масштабів інвестицій Китаю у чисту енергію Carbon Brief наводить такі порівняння: інвестиції Китаю в сектор чистої енергетики в 2023 році ($890 млрд) були майже такі ж великі, як загальносвітові інвестиції в постачання викопного палива того ж року, і близькі за обсягом до ВВП Швейцарії чи Туреччини.

Більше новин читайте на GreenPost.