«Важко давати стриману оцінку»: адвокат про нові обмеження для нещеплених проти COVID-19

Адвокат Дмитро Бузанов роз’яснив GreenPost, як виглядає ініціатива щодо запровадження обмежень для невакцинованих громадян з погляду чинного законодавства, анонсована Головою Комітету ВРУ з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайлом Радуцьким у соціальних мережах.

З 5 серпня 2021 року в Україні набрали чинності нові протиепідемічні обмеження щодо перетину державного кордону України.

Уряд  постановою від 28 липня 2021 р. № 787 змінив постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236, якою встановлював карантин та запроваджував обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Серед таких нових правил — зобов’язання громадян України та іноземців здавати тест при в’їзді до України. Винятки з правил є для громадян України, які зробили хоча б одне щеплення проти COVID-19, та іноземців із «сертифікатами». Для невакцинованих (вакцинами, що схвалені ВООЗ) подорожуючих з Росії та Індії (якщо перебували в країні більше 7 днів) обов’язкова самоізоляція.

Таким чином, ми бачимо, що для тих, хто зробив хоча б одне щеплення, є певні «привілеї», бо не виникає потреби робити тест, який коштує близько 750 грн. Такі правила мають ознаки дискримінації за майновим станом, оскільки не кожен може зробити тест за таку суму, а безкоштовного чи більш доступного за ціною не пропонується.

Крім того, це обмеження запроваджує дискримінацію за станом здоров’я, оскільки не всі за станом здоров’я можуть за бажанням робити щеплення проти COVID-19, а про такі випадки в Постанові не йдеться. З огляду на це такі обмеження є явно дискримінаційними та не відповідають вимогам ст. 24 Конституції України, за якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом: не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками майнового стану, місця проживання або іншими.

Також такі підстави для відмови у перетині державного кордону України для громадян України, як відсутність тесту або сертифікату вакцинації, не визначені у відповідному порядку перетину громадянами України державного кордону України (вони визначені ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», згідно з яким перетин громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону).

Правила перетину державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України. Ці правила встановлені постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 та жодних змін щодо необхідності подання документів, зазначених вище, не містять.

Тому громадяни України мають усі законні підстави для безперешкодного перетину державного кордону України. У разі відмови у перетині державного кордону відповідно до ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» такі рішення мають бути оформлені в письмовому вигляді і їх можна оскаржувати або в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», або звертатися до суду.

Обмеження права на свободу пересування допускається лише в разі встановлення надзвичайного або воєнного стану. Такого стану наразі не встановлено в Україні, а внаслідок цього і самі протиепідемічні заходи порушують права людей і є неконституційними. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну, про що чітко зазначено в ст. 33 Конституції України.

Ще одним обмеженням, а точніше забороною, пов’язаною із «добровільним» щепленням проти СОVID-19, є заборона «відвідування закладів освіти здобувачами освіти та проведення в закладах освіти масових заходів (вистав, свят, концертів) за участю здобувачів освіти у разі відсутності у більш як 20 % персоналу закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації». Ця заборона діятиме в разі встановлення «жовтого» рівня епідемічної небезпеки, але вже викликала обурення в освітян, оскільки від керівництва вони отримують натяки на те, щоб вони все ж таки зробили щеплення.

Ще раз слід наголосити: в Україні примусової чи обов’язкової вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Законами України та/або постановами Кабінету Міністрів України чи наказами Міністерства охорони здоров’я України не передбачено. Головний державний санітарний лікар також не видавав постанови з цього питання.

Єдиним актом, яким врегульовано питання вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є наказ МОЗ України від 24 грудня 2020 р. № 3018 «Про затвердження Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021–2022 роках», якою визначено, що вакцинація проти коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

Можна ще зазначити, що така заборона також є неприпустимою і порушує право на здобуття освіти, оскільки якщо керівництво закладу не зможе довести, що відповідний відсоток щеплених працівників є, то такому закладу буде заборонено роботу, але яким чином це відбуватиметься, наразі складно спрогнозувати, оскільки це лежить у компетенції самого керівника навчального закладу. Крім того, в такому разі буде зачинятись заклад не з провини якогось окремого працівника, тому заробітна плата має бути збережена.

Тому, як ми бачимо, «анонси» деяких політиків втілюються поступово в акти, які порушують права людей. Важко давати стриману оцінку також тому, що Радуцький пропонує встановлювати обмеження певних прав нещеплених працівників інших галузей, наприклад, громадського транспорту або громадського харчування. Отримувачам цих послуг, тобто людям, які навіть не зайняті на підприємствах, також пропонують встановлювати обмеження на відвідування кінотеатрів, кафе, ресторанів, інших закладів або масових заходів, при цьому робити акцент на тому, що вакцинація «добровільна». На мій погляд, це вже вершина правового нігілізму, я вже не кажу про те, що зовсім при цьому замовчуються випадки ускладнень, які, можливо, були викликані вакцинами проти СOVID-19.

Сам документ, яким встановлено процедуру добровільної вакцинації, містить інформацію про те, що «зважаючи на те, що на момент підготовки Дорожньої карти НЕ ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ стосовно БЕЗПЕЧНОСТІ, ЕФЕКТИВНОСТІ, УМОВ ЗБЕРІГАННЯ та ЛОГІСТИКИ ВАКЦИН була доступна в повному обсязі, окремі частини Дорожньої карти можуть змінюватися з метою приведення їх у відповідність до нових знань та фактів». Також цей документ містить відомості щодо стану проходження клінічних досліджень вакцин, які застосовуються в Україні, і там зазначено, що жодна з цих вакцин не пройшла IV етап досліджень.

За такої інформації, яка має офіційний характер, як можна довіряти і добровільно щепитись? Цей ризик у разі настання наслідків ніякі гроші не зможуть компенсувати, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).