«У більшості випадків це камера-одиночка»: зоопсихолог розповідає про життя котів із людьми

Коти давно належить до найпоширеніших домашніх улюбленців, а з появою соцмереж вони швидко підкорили інтернет. Люди люблять котиків — але як самі котики ставлять до людей? У своєму бліц-інтерв’ю GreenPost зоопсихолог Сергій Клочко розповів про те, як ведеться кішкам із нами, людьми.

Навіщо нам кішки

Якщо винести за дужки те, що кішка має ловити мишей, то кішка — це давно одомашнена тварина, яка дає людині колосальний емоційний ефект. Кішка не така віддана людині, як собака, але вона дуже ласкава, вона створює особливу емоційну атмосферу в родині, її дуже приємно тримати на руках, гладити, дбати про неї, годувати її, гратися з нею. Це соціальне спілкування. Звісно, воно не заміняє спілкування людей, проте кішка, як і собака, зустрічає людину, треться об ноги, піднімає хвіст трубою — сенс цієї зустрічі в тому, щоб обмінятися запахами. Точнісінько так само лев зустрічає левиць із полювання — вони завжди труться одне об одного, обмінюються запахами, нібито кажучи: «Ти свій — ти пахнеш мною, а я тобою».

Коли ви стомилися або щось не йде на лад на роботі, ви приходите додому — кішка вискакує вам на коліна, вона м’яка, вона мурчить, вона вас розслабляє, створює особливе емоційне тло. 

Кішка зазвичай істота неконфліктна, її не треба вигулювати, вона розважає сама себе – знаходить якийсь фантик чи папірець, застрибує до сумок… Хоча люди не замислюються про те, як живе кішка в домі. У більшості випадків це камера-одиночка, тому що дуже обмежене соціальне спілкування — собаку-то вигулюють, вона нюхає мітки (звичайний собаковласник говорить: «Фу, погано нюхати чужі какульки!», але для собаки це те саме, що для нас посидіти в Фейсбуці — подивитися, хто кого лайкнув тощо). Кішка цього позбавлена, на жаль. Але людям дуже пощастило, що кішка така, тому що дуже важко так жити — просто сиди й дивись у вікно… Проте кішка це все терпить.

Як кішка нас сприймає

Кішка приймає нас точно так само, як сприймала би інших кішок. Вважається, що кішка звикає не до господаря, а до дому. Частина істини в цьому є, але кішки все-таки прив’язуються й до людини — я це бачив навіть на власних котах. Не в усіх це яскраво виражено, але є випадки, коли вона зовсім як собака, і це дуже підкупляє.

Як коти реагують на зміну настрою людей

Ніхто не хоче покарань, і оскільки кішки давно живуть із людиною, то дуже чітко реагують на зміну людського настрою: на запах людини, на рухи… 

У котів яскраво виражена демонстраційна поведінка, бо вони живуть сімейними групами, це не одиночні тварини. Є кішки-одинаки — наприклад, рись з іншими представниками свого виду стикається тільки в період спарювання. Але більшість котів живе разом, у них є межа осідлості, вони не мігрують. Коти гарно уживаються між собою, у них достатньо ресурсів. Тому, звісно, кішка чітко бачить, у якому стані людина.

Вона дозує фізичний контакт зі людиною. Ось ви взяли кішечку на руки або вона до вас прийшла, і ви почали її гладити — вона муркотить, розслабилася, все гаразд. Тоді раз — і перестала муркотіти. Тут же кінчик хвоста у неї починає смикатися. Я в таких випадках відразу прибираю руку, бо розумію: зараз вона або зістрибне сама, або вдарить мене кігтями по руці. Вона таким чином повідомляє: «Досить, більше не хочу».

Собака готовий, щоб йому чухали пузце абощо, щоб тільки ти був поруч. Кішка ж поводиться інакше. Прилягти з тобою поруч, притулитися — це добре, але якщо ти її довго гладиш, їй це набридає.

Наскільки кішка взагалі готова спілкуватися з людиною, залежить від того, в яких умовах кішка вирощувалася, яке було ставлення до неї. Люди звикли карати тварин так само, як карають маленьких дітей: тут шльопнули, там дали потиличника… Звідси думка про те, що кішки злопам’ятні, що вони роблять на злість, хоча у тварин такого не може бути в принципі, на це здатна лише людина. Кішки пристосовуються, вони намагаються менше контактувати з людиною, коли вона агресивна, роздратована, зла, не в гуморі. Спробувала раз, потерлася — її ногою швиргонули, значить, більше не йде, чекатиме, коли людина розслабиться, повернеться до нормального стану.