Святий Вечір: що має бути на столі, прикмети, заборони

Це вечір напередодні Різдва Христового,  одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди, збираючись разом за одним столом, – йдеться на сайті Like.

Дідух

Одним із найважливіших обрядів Святвечора вважається Дідух. У давнину він ототожнювався із місцем  духів-пращурів, духу житла та інших добрих духів. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з городу до оселі і для них, вважалося, господарі влаштовують Святу Вечерю. На цю Багату Кутю, крім добрих духів, приходять і бог урожаю та бог домашніх тварин. Місце ж Дідуха в хаті звалося «Раєм», бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.

Встановлення Дідуха у хаті, де відбуватиметься вечеря, було магічним обрядом, після якого вже ніхто нічого в хаті не робив.

У домі Дідух перебував до Старого Нового року чи Водохреща, а навесні його прийнято спалювати «на новий добрий урожай».

Накривання столу

Це також доволі магічний обряд. Під скатертину ставили сіно, на чотири кути столу по голівці часнику — «щоб злу силу відігнати», пшеницю, монети (у різних частинах України є своя специфіка)

12 страв

За традицією, на Святвечір на столі повинно бути рівно 12 страв. Таку кількість пов’язують із 12 апостолами.

Приготування страв в давнину розпочиналося із самого ранку і до появи першої зірки господиня мала впоратися з усім.

Важливо, що цілий день, аж до святкової вечері, не можна було нічого їсти. І лише з першою зіркою на небі українці розпочинали святкову трапезу.

Усі страви, які до свята готують господині – пісні. Серед традиційних: кутя, вареники, грибна юшка, голубці, картопля, риба (не в усіх регіонах), гриби, капуста, квасоля, узвар, пампушки.

Кутя – це, безперечно, найважливіша страва цього вечора. Її готують із немеленої пшениці, рису, вівса або ячменю та солодкої добавки – меду, цукру, родзинок, варення, цукатів, сухофруктів (зерно в куті символізує вічне життя і достаток, а солодкість – символ райського блаженства).

За давнім звичаєм, першим кутю за столом куштував господар.

Також обов’язково на святковому столі мають бути:

свічка. Горіння свічки – це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це – символ готовності людини до зустрічі із Богом.

Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.

Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров’я.

Тварини

Поки господиня готує вечерю, господар іде напувати худобу, стелить нової соломи та дає їй свіжого сіна. Потім він відкидає сніг від хати, розчищує стежки і уважно оглядає все господарство.

Вдарити сьогодні будь-яку тварину — великий гріх! У цю ніч, опівночі, «всяка німина людською мовою розмовлятиме з Богом». Бог запитає, як їй ведеться у господаря. Якщо господар не б’є її і добре годує, вона похвалить його перед Богом, а коли б худоба голодна була і заплакала, то не поведеться йому з худобою в наступному році.

Свята вечеря

Під час трапези за столом ні в якому разі не можна сваритися, сперечатися і лихословити. Навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.Діти мають допомагати старшим у святкових приготуваннях. Снідати й обідати 6 січня не прийнято, легкий перекус дозволений тільки дітям.

Сідати за різдвяний стіл необхідно з появою першої зірки. Святий Вечір починається молитвою і запалюванням різдвяної свічки. У компанії всієї родини, в тому числі й немовлят, господар будинку благословляє вечерю.

У пам’ять про своїх мертвих родичів люди ставили для них кутю та узвар на вікнах, або ж на додаткову тарілку на столі.

Ніщо не може бути в цей вечір поза домом – позичене чи десь забуте.

Всі члени родини в цей день повинні бути вдома. Кажуть, якщо в цю ніч десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу.

Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.

Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.

Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре. Першу ложку куті господар підкидає до стелі — «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!»

Якщо син під час вечері пчихне – батько дарував йому лоша, бо це знак, що козаком буде. Якщо ж пчихне дівчина, то це знак, що вона в господині збирається, і батько їй теля, буває, дарував – «на щастя».

Після вечері

Після вечері починаються забави. Малі діти бігають, залазять під стіл і там «квокчуть» — «щоб квочки сідали» (в деяких регіонах цей обряд відбувається перед вечерею). Мати їм кидає за це в солому горішки та дрібні гроші.

Починають колядувати та зустрічати колядників, нагороджуючи їх солодощами чи грошима.

Що там доля?

Ще однією традицією святкування Різдва є різдвяні ворожіння. Споконвіку люди цікавилися своїм майбутнім і хотіли заглянути за його завісу. В період Святок, починаючи зі Святого Вечора і закінчуючи Водохрещем, наші предки ворожили на свою долю.

До прикладу, дівчата мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски; звідки одізветься собака, туди й піде заміж. Потім підходили до вікон сусідів: якщо чули слово «сядь» — не пощастить вийти заміж, а коли «йди» — в цьому році прийдуть свати. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім’ї будуть часті сварки.

Народні прикмети

    На кутю зоряне небо – кури добре нестимуться і вродить горох.

    Місячна ніч – врожай на баштани.

    Ожеледь на деревах –  вродять горіхи й садовина.

    Сніг іде –  врожай на яблука.

    Іній або сніг –  на мокре літо і дорід зернових.

    Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, або ж навпаки.

У цей день намагалися не ходити в позички, щоб «не жебракувати цілий рік».