Відомий лікар-інфекціоніст Юрій Жигарєв розповів у коментарі GreenPost, що не розуміє, чому в якийсь момент ЗМІ починають писати про правець, адже це захворювання не має спалахів.
«Як лікар я розумію, що є така хвороба — правець. Вона була, є і буде. Особливості цієї хвороби в тому, що вона не змінюється з часом — це не коронавірус, не ГРВІ чи інші інфекції, які можуть прийти, піти тощо. Правець нам відомий уже тисячі років, тому якщо хтось хоче з’ясувати, що це за хвороба, він може витратити кілька хвилин на пошук в інтернеті — і матиме вичерпну інформацію. Це не коронавірус, де виникають нові штами: правець яким був сто років тому, таким і залишився. І методи лікування правцю ті самі: можна взяти будь-який підручник інфекційних хвороб 20-річної давнини — гарантую на 100 %, що все, що там написано про правець, актуальне й зараз. Нічого нового не з’явилося за цей час ні в клінічних проявах, ні в діагностиці, ні в лікуванні правцю», — говорить Юрій Жигарєв.
Інфекціоніст розповідає, що якщо не зазирати в минуле на тисячоліття, а обмежитися часовим відрізком у 50 років — те, що було на нашій пам’яті та пам’яті наших батьків — то ми побачимо ту саму картину: той самий збудник, і хворіють люди так само, і розповсюдженість така сама.
«Тому що цей мікроб повсюди: він живе в ґрунті і може бути на будь-яких предметах довкілля, і ми нічого з цим не можемо зробити», — констатує Юрій Жигарєв. Лікар розповідає, що в таких випадках, як і 50 років тому, призначають специфічну протиправцеву сироватку й антибіотики для того, щоби припинити розвиток мікробів, якщо вони вже потрапили в організм.
«Для мене це абсолютно диво дивне, чому раптом усі починають говорити «ой, правець-правець-правець», бо хтось там десь себе вкусив за хвіст і в нього почався правець. Може таке бути? Може, тому що — ще раз скажу — всі ці мікроби у довкіллі, і в будь-яку інфіковану рану теоретично цей мікроб може потрапити, якщо її елементарно не обробити.
Я ще не зустрічав людини, яка б не розуміла, що рани треба обробляти. Достатньо первинної обробки рани: промити, узяти антисептик (краще йод, але й перекис водню підійде), механічно видалити мікрочастинки землі чи того, що потрапило в рану. Тому захворюваність на правець зійшла нанівець після того, як люди почали обробляти рани. У Другу світову війну не було високої захворюваності на правець, бо намагалися відразу обробляти всі рани, тому були лише поодинокі випадки, форс-мажори — «як ви допустили, що у солдата розвинувся правець?». Усі розуміли, що правець означає погано оброблену (чи й узагалі необроблену) рану, тому були претензії до лікарів», — розповідає Юрій Жигарєв.
Також ми розповідали, що два випадки правця зареєстрували в липні в Україні: у 7-річної дитини та у 84-річної жінки.