Курити заборонено: що змінить новий антитютюновий законопроект?

Здається, всі би хотіли і дихати чистим повітрям, і мати право вибору – курити чи не курити. І хто тільки не брався за цю дилему – а з результатом поки що не дуже…

Але незабаром українцям має стати легше дихати: проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров'я населення від шкідливого впливу тютюну (№2813) передбачає цілу низку нових обмежень на шляху курців. Проте,  як він діятиме і чи діятиме взагалі – питання поки що відкрите. GreenPost спробує розібратися в ньому.

Закручувати гайки, але ніжно

Серед ключових змін, які пропонують автори законопроекту:

• заборона продавати електронні сигарети та різні тютюнові вироби людям до 21 року;
• запровадження небрендованих упаковок сигарет, однакового темно-оливкового кольору, без лого та з великими зображеннями хвороб, які покриватимуть 65% площі пачки;
• встановлення обмежень щодо куріння, реклами та регулювання вмісту нових курильних виробів – айкосів, гло, вейпів, е-сигарет на рівні з класичними тютюновими виробами;
• заборона на рекламну сигаретну викладку з вітрин магазинів;
• заборона на рекламу тютюнових виробів та інших пристроїв для куріння в Інтернеті.

Але це зовсім не означає, що українці перестануть курити. Практика показує, що самі заборони не працюють: доки у людей є потреба курити, вони її задовольняють. Проте автори законопроекту не ставлять перед собою амбітної мети викорінити куріння як таке, а лише створити умови, за яких діти та юнацтво в Україні ніколи не захочуть починати курити – адже будуть захищені від приваблення до куріння.

«Куріння є формою залежності, яка класифікується як захворювання, тому ми не боремося з курцями, а створюємо для людей вільне від тютюнового диму середовище на робочих місцях та у публічних приміщеннях (навіть курці потребують чистого від тютюнового диму повітря)», – пояснила GreenPost свою позицію нардеп Лада Булах, ініціаторка законопроекту.

Тобто в Україні не з’являться кабінки для курців, як у Японії, бо курити можна всюди, де не заборонено законом. Стаття 13 чинного закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» містить довгий, зате конкретний перелік місць спільного користування, де курити заборонено. Ці норми не зміняться – як і раніше, можна буде курити на вулицях, проспектах, у дворі багатоквартирного будинку (крім дитячих/спортивних майданчиків), біля магазину та навіть у парку та сквері. Тут права активних курців захищені краще, ніж права пасивних, які зазвичай стають такими аж ніяк не добровільно. Але що вдієш – поки не з’являться інші технічні можливості, не варто сподіватися на докорінні зміни в цьому питанні.

А от чинні норми щодо приміщень таки можуть змінитися – законопроект на 100% звільняє від куріння публічні (громадські) приміщення:

– підприємств, установ та організацій усіх форм власності (зараз підприємці за свої гроші зобов’язані облаштовувати курилки, навіть якщо жоден працівник не курить);

– готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

– гуртожитків;

– вокзалів (крім аеропортів).

Додатково законопроект № 2813 надає повноваження сільським, селищним, міським радам визначати додаткові вільні від куріння місця. Тобто місцеві ради отримають повноваження самостійно вводити додаткові вільні від куріння місця, якщо цього вимагатиме громада (наприклад, захочуть зробити вільним від куріння центральний парк, ринкову площу або «100-метрівку»). Це визначатимуть люди у своїх громадах.

Право курити

Нинішнє законодавство вже обмежує курців, але… Часто можна побачити, як хтось курить у тамбурі електрички або на зупинці громадського транспорту – просто біля таблички «Курити заборонено». Чи є якісь підстави вважати, що новий закон буде реально виконуватися?

«Чинне законодавство заклало умови для захисту права громадян на здоров’я та вільне від тютюнового диму середовище відповідно до ст. 3 Конституції України, – відповідає Лада Булах. – Зверну увагу, що ніде у світі не існує прав "курців", "алкоголіків" чи "наркоманів", але в усіх країнах включно з Україною існують права людини, право на життя та право на здоров’я. Чинні норми щодо вільних від куріння місць працюють, про це свідчать опитування Київського міжнародного інституту соціології на замовлення ВООЗ. Як бачимо, некурці менше наражаються на тютюновий дим навіть удома, де заборони курити немає. Разом із цим дійсно трапляються порушення, і тут варто посилити свою роботу поліції та Держпродспоживслужбі щодо недопущення порушення закону».

А щоб полегшити зазначеним органам це завдання, законопроект 2813 передбачає запровадження уніфікованої санкції за куріння у заборонених місцях. Стягнення за таке порушення становитиме 510 грн, тобто 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Наразі працівник поліції має повноваження самостійно визначати розмір стягнення за перше порушення від «попередження» до штрафу 51-171 грн – це призводить до корупційних ризиків та й де мотивує поліцейських, адже штраф часто коштує менше ніж постанова + час роботи поліцейського. І все одно працівники поліції намагаються працювати над дотриманням норм щодо вільних від куріння місць – щороку вони складають тисячі постанов. Є ймовірність, що підвищення суми штрафів та спрощення процедури їх накладання скоротить кількість порушників.

Інший бік медалі

Проте слід враховувати, що тютюн – це не лише шкода здоров’ю, а й робочі місця та гроші в бюджет – відповідно зарплати, пенсії та соцвиплати. Підвищені штрафи не компенсують того, що тютюнові компанії не один рік були найбільшими платниками податків в Україні. Витискаючи тютюновиробників з українського ринку, чи не варто очікувати реального зубожіння, яке зачепить усіх – і курців, і некурців?

Виконавча директорка ГО «Життя» Лілія Олефір вважає, що рахувати треба інакше.

«Передчасна смерть курців і хвороби, викликані курінням, завдають шкоди нашій економіці: економічні втрати складають 3,2% ВВП (у 2018 році цей показник дорівнював 3,6 млрд доларів – це витрати на лікування хвороб, які напряму викликані вживанням тютюну, та витрати через передчасну втрату працездатності). Цих економічних втрат можна було б уникнути, якби тютюнові компанії не підсаджували на нікотинову голку дітей і молодь – адже 95% курців почали курити у віці до 18 років. Натомість від акцизів на тютюн держбюджет отримав 1,6 млрд доларів у 2018 році», – пояснила Олефір.

За її словами, економічні втрати від передчасної смертності і хвороб, спричинених вживанням тютюнових виробів, більш ніж удвічі перевищують гроші, які йдуть у бюджет від податків на тютюн.

«Також важливо пам’ятати, що податки насправді платять курці, бо податки закладені в ціну тютюнових виробів. Більше 80% українців підтримують посилення антитютюнових заходів. Вони не хочуть дихати тютюновим димом. Вони не хочуть, щоби їхні діти бачили рекламу тютюнових виробів у соцмережах і дивилися на кіоски з цигарками у вітринах. Усі розвинені країни світу регулярно посилюють антитютюнове законодавство, щоб діти і молодь не починали курити. Тому вибір між тим, чи втрачати щороку 3,6 млрд доларів і отримувати від податків на тютюн лише 1,6 млрд доларів, є очевидним», – підсумувала Лілія Олефір.

Так чи інакше, Україна має й надалі виконувати Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну, яка передбачає ефективні законодавчі кроки для зменшення доступності і привабливості тютюнових виробів. Тому поява законопроекту № 2813 є цілком закономірною. Як складеться його доля в парламенті – невідомо. Поки що законопроект опрацьовують у 8 комітетах Верховної Ради.

У будь-якому разі запит суспільства на законодавчі зміни в цій сфері є. А чи відповіддю на цей запит стане законопроект № 2813, чи якась його альтернатива – покаже час.