«Гарна ініціатива, але межує з ідіотизмом»: зоопсихолог про умови утримання собак у місті

2 липня відзначають Міжнародний день собак. Однак попри загальну любов до чотирилапих друзів культури утримування собак у нас нема, тому виникають проблеми. Про це у своєму коментарі GreenPost розповів зоопсихолог Сергій Клочко.

Перша проблема — екскременти собак залишаються в населених пунктах, хоча потрібно утилізувати так само, як і всі інші фекалії.

«Витратили гроші на бокси, які безкоштовно видають пакетики, щоб можна було збирати собачий кал, але його потім просто викидають у смітники. Це гарна ініціатива, але межує з ідіотизмом. Має бути спеціальний контейнер для цих відходів», — говорить Сергій Клочко.

Проте зоопсихолог наголошує, що випорожнюватися собака має надворі.

«У більшості людей собаки чудово терплять. Людина погуляла зранку з собакою (хто 15 хвилин, хто годину-дві) і йде на роботу, а собака до вечора сидить удома і терпить.

Якщо ж людина стелить пелюшку, цей механізм ламається, і його дуже важко відновити», — пояснює Сергій Клочко.

Зоопсихолог застерігає: випорожнюючись, собака мітить територію (причому що пес, що сука). Лаяти їх, тицяти носом марно — вони просто робитимуть це, коли ніхто не бачить.

«Кал і сеча — це також спосіб помітити територію: мовляв, це я тут живу, нема чого тут вештатися. Дуже неприємно, коли у присутності гостей собака починає випорожнюватися — звісно, господарі швиденько все прибирають, але… Трапляється й таке, що люди завели собаку, привчили її ходити на пелюшку, а через деякий час у них з’являється дитина — і коли вона почне повзати, то неодмінно знайде собачі екскременти. Собака ж не каже: «Так, заберіть свого пацана, я хочу сходити в туалет, і потім швиденько приберіть за мною». І так далі й тому подібне… Це жахливо», — говорить Сергій Клочко.

Окрім того, слід враховувати, що всі хижаки у природі є копрофагами, тобто поїдачами калу. Убивши жертву, вони з’їдають не лише м’ясо, а й кишківник. За відсутності жертви вони з’їдають її кал. Такий механізм поповнення мікрофлори кишківника.

«Тому, знайшовши людський кал, собаки думають: «Який класний йогурт! Із пробіотиками!». А в нас бракує туалетів. Я п’ять років працював у Лівані — цієї проблеми взагалі не існує: у будь-якій крамничці, майстерні тощо завжди є туалет та умивальник, і тебе ніхто не питає, чому ти туди йдеш. І це безкоштовно — бо це природна людська потреба. Це культура. А в нас цього нема, тому в нас купи лайна під кущами. І якщо собачка бородатий — ши-тцу або шнауцер — у нього після прогулянки морда в лайні, між зубами це все стирчить, вона хекає, і це все на тебе. Я раніше тягнув собаку до ванни й струменем води вимивав усе між зубів», — розповідає Сергій Клочко.

Зоопсихолог пояснює, що для собаки це важливо, бо вони так живуть у природі. Проте цю проблему можна вирішити — достатньо годувати собаку регулярно рубцем (коров’ячим шлунком). Він не поживний, проте тут ідеться не про поживність, а про пробіотики. Рубець продається на базарі чи в супермаркетах, але треба брати неочищений — очищений некорисний.

Також ми писали про те, що сьогодні Всесвітній день собак: чому породи «пітбуль» немає та які собаки найвитриваліші.