Чому домашні пологи не для всіх і чим може обернутися вибір народжувати вдома

Тема домашніх пологів час від часу з’являється в українському інформаційному просторі — зазвичай після чергового скандалу (востаннє це була смерть «домашньої» породіллі начебто на очах у доули). Утім, збільшення кількості інформації про пологи поза лікарнею за допомогою різних каналів також актуалізує цю тему. Проте в інформаційному просторі циркулює багато міфів щодо домашніх пологів, тож самостійно розібратися в цій темі доволі складно. Тому ми попросили відповісти на запитання GreenPost громадську активістку Світлану Дем’янову-Пономаренко, співзасновницю соціального проекту «Диво в серці» та контактну особу в Україні від міжнародної організації «Положництво Сьогодні» (Midwifery Today, Inc.). Світлана має не лише власний досвід як лікарняних, так і домашніх пологів, а й не перший рік виступає посередницею в діалозі між прихильниками природних (не лише домашніх) пологів і чиновниками від медицини.

— Світлано, наскільки взагалі актуальна для України тема домашніх пологів?

— Ця тема актуальна в усі часи: жінки народжували вдома (з акушеркою та соло), народжують і народжуватимуть.

Водночас в українському законодавстві немає офіційного терміну «домашні пологи», є «народження дитини поза закладом охорони здоров'я». Тобто це будь-які пологи не на території медустанови: стрімкі пологи в кареті швидкої допомоги, у крамниці, транспорті, вдома, в морі, лісі тощо або в усвідомлено обраному місці.

В XXI столітті для українського обивателя пологи поза стінами лікарні є terra incognita. Страхи, міфи та стереотипи про домашні пологи посилюються тим, що ми не маємо офіційної статистики про народжених удома дітей як окремої категорії на офіційних сайтах МОЗ і Держстату. І це в той час, коли вже в 2013 році постановою Кабміну «Про затвердження Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я» від 09.01.2013 р. № 9 та ратифікацією Мін'юстом України 22.08.2013 р. наказу МОЗ України від 01.08.2013 р. № 679 змінилася процедура держреєстрації дітей, народжених поза лікувальним закладом (вона сильно ускладнилася через проходження багаторівневої комісії матір'ю та новонародженим). Таким чином, у МОЗ є статистика фактів пологів поза лікувальним закладом, проте воно не поспішає оприлюднювати її. Нам пощастило отримати відповідь МОЗ щодо того, скільки дітей було народжено в лікувальних установах України з 2013 році, і ми змогли скласти таку таблицю.

*Державна служба статистики України http://database.ukrcensus.gov.ua

**Центр медичної статистики МОЗ України http://medstat.gov.ua

Так, різниця в даних МОЗ і даних Центру медстатистики МОЗ України коливається від 1391 до 5126 осіб! Тож ця різниця істотно впливає на показники кількості й відсотка пологів живонародженими дітьми поза стінами медустанов, але не впливає на тенденцію таких пологів із 2013 до 2018 року (коли ми робили офіційні запити в МОЗ України).

Відсоток домашніх пологів зріс з 1 до 5–6 %.

— Які проблеми можуть виникнути після не-лікарняних пологів?

— Я намагаюся сама і закликаю вас змінити цей «ризик/проблема-лексикон» щодо материнства у перинатальній, акушерській сфері. Просто виникають робочі нюанси.

Робочі юридичні нюанси, наприклад, це держреєстрація дитини, народженої поза стінами лікувального закладу. На своєму особистому досвіді я переконалася, що це може вилитись у п’ятимісячну боротьбу з медиками та чиновниками від медицини, а взагалі все може відбуватися протягом декількох тижнів, без особливих нервів та інших витрат. Можна отримувати необхідні документи через спеціально створену багаторівневу комісію (!), а можна — через суд. Зазвичай без проблем документи на дитину видають в обласних центрах (особливо в Києві), важче — на периферії.

Також породілля може натрапити на неадекватних лікарів, коли потрібно пройти гінекологічний огляд матері й огляд педіатром дитини після пологів. Так, лікарі (частіше гінекологи, ніж педіатри, судячи з досвіду роботи нашого проекту) можуть дорікати, обзивати, соромити, «тиснути» на породіллю навіть у разі прекрасного стану матері та дитини в разі звернення до лікарні за необхідними довідками. Тоді сім'ї треба проявити витримку та терпіння.

Є й інші нюанси. Особливість українського домашнього акушерства в тому, що немає єдиної школи навчання, все відбувається суто емпіричним шляхом. А також слід враховувати те, що акушерка може бути тільки православною або мусульманкою, братися за підготовку до пологів у вегетаріанстві або у воду. У країнах, де легалізовано домашнє акушерство (це і розвинені країни, і ті, що розвиваються), існує єдина система освіти для домашніх акушерок. Хоча, звичайно, у стандартизації є і свої мінуси, як у будь-якій системі.

В Україні, якщо у домашніх акушерок є медосвіта, їм важко поєднати свої знання та навички з домашніми пологами, оскільки таких фахівців готували до лікарняних пологів. Їх учили приймати не фізіологічні пологи, а патологічні (клінічні) пологи. Крім того, всі домашні акушерки в Україні працюють кожна сама по собі, немає реального об'єднання.

Справедливо (і поширено у країнах із законним домашнім акушерством), що приймати клінічні пологи та спостерігати патологічну вагітність повинні вчити лікарів, а фізіологічні пологи та здорову вагітність (низького та середнього ступенів акушерського та перинатального ризику) — акушерок. Узагалі, жінка може сама прийняти в себе дитину, якщо ми говоримо про домашні пологи, і може до цього готуватися.

В українському інформаційному просторі вже визріває розуміння, що ЖОДНИМИ природними (нормальними, фізіологічними) пологами не повинні керувати ні акушерка, ні лікар, ні чоловік, ні доула, ні мати, якщо породілля в свідомості та без психічних і асоціативних розладів. Під час пологів стан зміненої свідомості (коли беруть участь давні, архаїчні структури мозку, а не неокортекс) — не є несвідомим або «напівмаячним», як називають його деякі лікарі, станом. Цей стан є для деяких жінок необхідним і достатнім для фізіологічних пологів, а не просто вагінальних.

— Навіть організації, які захищають права жінки на домашні пологи, не закликають усіх народжувати вдома. Отже, кому не варто навіть думати про домашні пологи?

— Слід розрізняти домашні пологи спонтанні випадкові (стрімкі) та домашні пологи з підготовкою (плановане місце організації пологів).

Поговоримо про другий вид. У цьому разі я би виділила ознаки, за наявності яких слід серйозно подумати і зважити, чи варто йти на домашні пологи.

Фізичні ознаки:

1. Зачаття неприродним чином (наприклад, ЕКЗ). Якщо гормонального фону жінки бракує навіть для зачаття, то, як свідчать зарубіжні акушерки, у неї не вистачить такого гормонального коктейлю і для виношування, і для природних пологів. (Пам'ятаймо, що природні пологи — це завжди вагінальні пологи, але вагінальні пологи — це не завжди природні пологи.)
2. Якщо жінка під час вагітності лежала на збереженні в лікарні. Причина та ж сама. Потрібні гормони під час вагітності, які готують організм жінки до пологів. І далі, найімовірніше, жінці знадобиться медикаментозна підтримка.
3. Наявність абортів.
4. Ситуація, при якій у попередніх пологах жінці вже надавали серйозну медичну допомогу (і це стосується не тільки кровотеч).
5. Низка фізичних патологій у жінки та/або дитини. Наразі є досвідчені акушерки, з якими можна консультуватися з цього приводу, і вони можуть узятись і за дуже важкий випадок з огляду на свій практичний досвід. Вони можуть впоратися зі складними ситуаціями в анамнезі вагітної, в самих пологах і після. Однак таких досвідчених кваліфікованих акушерок в Україні одиниці.

Психологічні та ситуаційні ознаки:

1. Сумніви та страхи жінки щодо домашніх пологів (навіть незначні). Таким жінкам краще їхати у пологовий будинок: психологічно вони там почуватимуться комфортно та безпечно.
2. Якщо досвідчена акушерка не береться надавати пологовий супровід, то треба ДУЖЕ сильно подумати, чи йти до іншої домашньої акушерки, чи все ж — у пологовий будинок.

Причини відмови акушерки від супроводу можуть бути різні: тазове передлежання дитини, багатоплідна вагітність, попередні аборти або кесарів розтин, інтуїтивне неприйняття цієї жінки/родини тощо.

1. Якщо оточення жінки категорично проти пологів удома. Наприклад, ви хочете народжувати вдома, акушерка згодна, однак чоловік, мама, сестра або близькі проти (якщо ви живете з ними разом або розповіли про свій план заздалегідь). Із досвіду домашніх акушерок і жінок із подібною ситуацією, такі пологи або не почалися, або не закінчилися вдало.
2. Якщо домашні пологи для жінки — це тренд і мода (як, наприклад, існує помилкова асоціація, що природні пологи — це суто домашні водні пологи), рекомендації з інтернету і навіть близьких подруг. Треба глибоко вивчити це питання, перш ніж прийняти рішення.