29 січня 2025 року — Східний новий рік: таємниці місячно-сонячного календаря
Чому на Сході продовжують використовувати такий недосконалий календар, якщо вже 2000 років мають значно точніший?
Китайський Новий рік
2025 рік часто називають роком Дерев’яної Змії, посилаючись при цьому на східний гороскоп, де 12 знаків-тварин утворюють комбінацію з 5 стихіями, завдяки чому ми й маємо ось такі яскраві назви. Проте насправді це не так, адже та ж сама китайська традиція говорить, що рік із такою назвою має початися 29 січня. Ось що про це розповідає universemagazine.com.
Взагалі настання Східного нового року не є постійним відносно дат григоріанського календаря. В різні роки урочистий день Чуньцзе, назва якого перекладається як «Свято весни», може наставати в період між 21 січня та 20 лютого. Причиною цього є те, що календар, за яким воно відзначається, є не сонячним, як григоріанський, а місячно-сонячним. Тобто у ньому враховуються не тільки рівнодення та сонцестояння, а й зміна фаз Місяця.
Власне, за означенням, Свято весни, чи то, як у нас його називають, Китайський новий рік, настає під час першої фази нового Місяця, після завершення першого повного місячного циклу після зимового сонцестояння.
Звучить заплутано, але на практиці все не так і складно. Ось є зимове сонцестояння, найдовша ніч року. У 2024 воно було 21 грудня. Далі треба чекати, коли настане фаза нового Місяця, тобто його не буде видно. Цього разу це відбулося в ніч з 30 на 31 грудня. Це був так званий Чорний Місяць, але вже за традицією, котра до Китаю не має жодного стосунку. Далі Місяць має почати зростати й настане повня. У 2025 році вона настала в ніч з 13 на 14 січня, після чого Місяць став зменшуватися.
І ось у той момент, коли він знову зникне, повернувшись до нас своїм затіненим боком, і настане свято Чуньцзе, Східний новий рік. У Китаї та країнах культурно близьких до нього в цей день розпочинається зимовий цикл свят, переповнений традиціями та ритуалами, чимало з яких добре відомі й нам. Родини збираються на урочисту вечерю, запускаються феєрверки й інша піротехніка.
«Небесні стовбури» та «Земні гілки»
Окремо можна розповісти про те, як утворюються назви років. В основі цієї системи лежить уявлення про 10 «Небесних стовбурів» та 12 «Земних гілок», комбінація яких разом утворює 60-річний цикл.
Найлегше розібратися із «Земними гілками». Це ті самі 12 тварин китайського гороскопа, які нам добре відомі й утворюють послідовність: Щур — Бик — Тигр — Кролик — Дракон — Змія — Кінь — Вівця — Мавпа — Півень — Собака — Свиня.
З «Небесними стовбурами» все трохи складніше, бо вони утворюють пари, в яких один зі знаків ототожнюється з «інь», а інший — з «ян». Своєю чергою, «інь» і «ян» — окрема складна концепція зі східної філософії, яка безпосередньо до циклу стосунку не має. На практиці важливо розуміти, що кожна пара належить до однієї з п’яти традиційних китайських стихій.
Тому тут чергування стихій років відбувається таким чином: спочатку ідуть роки, яким відповідають «Небесні стовбури» Цзя та І, яким відповідає стихія Дерева, потім два роки — «вогняні» Бін і Дін, потім — У та Цзі, яким відповідає Земля, потім — Ген і Сінь, стихією яких є Метал і, нарешті, «водяні» Жень і Гуй. Після чого усе знову повторюється.
Можна помітити, що загалом можливих комбінацій «стовбура» та «гілки» може бути 120. Однак оскільки й 10, і 12 діляться на 2, половина з них ніколи не відбувається. Тому цикл китайського гороскопа 60-річний і роки однієї стихії ідуть у ньому парами.
Починається цикл із Дерев’яного (Цзя) Щура, потім іде Дерев’яний (І) Бик, потім — Вогняний (Бін) Тигр, Вогняний (Дін) Кролик, Земляний (У) Дракон і так далі, аж поки не настане Водяна (Гуй) Свиня, після якої 60-річний цикл не почнеться наново. Саме тому на зміну року Дерев’яного Дракона, який за китайським сонячно-місячним календарем все ще триває, прийде Дерев’яна Змія, а на зміну їй — Земляний Кінь.
Варто зазначити, що з погляду китайського гороскопа точною є вказівка саме на стихію, а не колір, який часто використовується у нас. Річ у тім, що саме стихії є первинними у цій системі, а кольори, пори року, сторони світу — вторинні.
І саме із кольорами у китайському гороскопі є велика плутанина. Річ у тім, що різні традиції пов’язують різні стихії з різними кольорами. І якщо щодо Вогню, Землі та Металу розбіжностей немає, то з Деревом і Водою є великі проблеми, бо кольори першого — зелений або синій, а другої — чорний або блакитний. Синій із блакитним досить легко переплутати, але якщо зелений із деревами асоціюється, то відповідність чорного кольору і води — річ достатньо неочевидна.
Сонячний китайський календар
З усього вищенаведеного може скластися враження, що китайський календар більше придатний для містичних ритуалів, ніж для точного підрахунку часу. Звідси не так уже далеко до думки, що східна цивілізація взагалі менше схильна до точних знань, ніж європейська, але це насправді не так.
Річ у тім, що все вище описане стосується тільки однієї з кількох систем відліку часу, які протягом тисячоліть використовувалися у Китаї — сонячно-місячного календаря Ся. Він є надзвичайно стародавнім, але дуже популярним досі. Проте існував, наприклад, календар династії Цинь, який використовувався в ІІІ ст. до н. е., й у ньому початком року вважався останній новий Місяць перед зимовим сонцестоянням. А рік уже ділився на сезони, які вираховувалися безвідносно фаз Місяця.
Взагалі китайський сонячно-місячний календар не є чимось унікальним. Усі народи починали свій відлік часу зі спостереження за Місяцем, потім вираховували період часу між сонцестояннями, розуміли, що рік не так просто поділити на місячні цикли, й намагалися якось із цим впоратися. До того, як у 45 р. до н.е. Юлій Цезар ввів той календар, за яким Україна жила до XX ст., в усьому Середземномор’ї теж використовували сонячно-місячні календарі. Великдень і Ханука з їхніми непостійними датами — це спадок саме тих часів.
Що ж до китайських астрономів, то цілком можливо, що вони мали сонячний календар, який не поступався точністю юліанському, навіть раніше за александрійських колег. Річ у тім, що у 104 р. до н. е. в Китаї був введений календар Тайчу. Алгоритм його розрахунку в документах не описаний, але науковці підрахували, що у ньому тривалість року могла визначатися як 365,25, що настільки ж точно, як у юліанському, але має більшу похибку, ніж григоріанський календар.
А от щодо двох сонячних календарів, прийнятих в І ст. н. е., сумнівів немає. Вони мали ту саму точність, що і юліанський. Причому відомо, що розрахували їх китайські астрономи на основі того, що у західній науці заведено називати Метоновим циклом.
Річ у тім, що періоди обертання Місяця навколо Землі й Землі навколо Сонця все ж можна «подружити» між собою. За 19 сонячних років відбувається 235 місячних циклів. Знаючи цю величину, стародавні астрономи й створювали сонячні та сонячно-місячні календарі.
Також відомо, що у 223 р. н.е. в одному із царств, які тоді існували на території сучасного Китаю, був запроваджений сонячний календар, в якому тривалість року становить 365,2462 доби. Це значення ближче до реального тропічного року (тривалість якого коливається в межах кількох секунд), ніж у юліанського календаря, яким тоді користувалися в Європі. Тільки григоріанський календар, розроблений у XVI ст., перевершив його за точністю.
Який календар кращий?
То чому ж на Сході продовжують використовувати для підрахунку часу настання такий недосконалий календар Ся, якщо вже 2000 років мають значно точніший сонячний? Річ у тім, що протягом усього цього часу на сході сонячні календарі переважно використовували придворні астрономи. Це були знання, які довіряли не всім, але вони використовувалися для того, аби точно поділити рік на 24 сезони. У кожен із них треба було виконувати свої сільськогосподарські роботи, що і проголошувалося вказівками уряду.
А люди у своєму повсякденному житті продовжували використовувати не такий точний, але значно зрозуміліший і звичний календар Ся. Зрештою, час зимового сонцестояння достатньо легко відстежувати приблизно, але досить важко — точно.
Зате фази Місяця можуть спостерігати всі. Отже, коли настане свято Чуньцзе й відповідно почнеться новий рік, у кожному найвіддаленішому селищі могли дізнатися без усяких імператорських наказів. Достатньо було лише хоч трохи уважно дивитися на небо та стежити за Сонцем і Місяцем.
Більше новин читайте на GreenPost.
