Зведені дані про втрати ЗСУ та Росії за рік показують, що Україна втрачає в рази менше техніки: в чому причина

У неділю, 26 лютого, нідерландський проект Oryx опублікував інфографіку, яка відображає втрати різної військової техніки російських військ і ЗСУ за рік війни. Майже за всіма типами техніки, позначеними на графіці, Москва зазнала великих втрат, причому за багатьма — в рази (наприклад, танки і БМП приблизно в 4 рази). У «Дзеркалі» проаналізували цифри щодо кожного типу бойових машин і спробували розібратися, чому російські втрати багаторазово перевершують українські.

Як і що рахує Oryx

Проект Oryx займається збиранням та аналітикою інформації з відкритих джерел про перебіг бойових дій у різних конфліктах. Із початку повномасштабного російського вторгнення в Україну нідерландці систематизують та публікують інформацію про втрати військової техніки обох сторін, зібрану з відкритих джерел. У статистиці Oryx враховуються візуально підтверджені втрати (це не обов'язково знищена техніка – трофеї теж враховуються) – тобто ті, що потрапили на фотографії чи відео. Очевидно, що далеко не всю втрачену бойову техніку вдається сфотографувати подібним чином, та й не все відзняте стає надбанням громадськості. Тому дані Oryx можна вважати мінімальною оцінкою — швидше за все, реальні цифри більші.

Співвідношення втрат різних типів техніки

Станом на 27 лютого Oryx дає наступну інформацію про українські та російські втрати:

• танки: 470 до 1779 (тобто на один втрачений ЗСУ танк росіяни втрачають 3,8 своїх);
• бойові броньовані машини за винятком танків, БТР, БМП та бронеавтомобілів: 265 до 794 (тобто 1 українська до 3 російських);
• БМП: 493 до 2130 (1 українська до 4,3 російських);
• БТР: 227 до 298 (1 українська до 1,2 російської);
• бронеавтомобілі/легкі бронетранспортери: 288 до 181 (тобто на одну російську втрату припадає 1,6 українців). Це єдиний клас військової техніки, де українські втрати перевершують російські. Природа цієї аномалії, мабуть, у тому, що українські піхотні підрозділи більш насичені такими машинами й активніше використовують їх у бойових діях, ніж російські. У росіян, які активніше використовують більш важку бронетехніку, таких машин на фронті відносно мало;
• командно-штабні машини та пересувні радіостанції: 9 до 233 (на 1 українську припадає 25,9 знищених російських машин такого класу);
• військово-інженерні машини: 46 до 284 (на 1 втрачену українську — 6,2 російських);
• буксирована артилерія: 104 до 176 (1 українська зброя до 1,7 російської);
• самохідні артилерійські установки: 117 до 349 (1 українська до 3 російських);
• реактивні системи залпового вогню: 40 до 178 (1 українська до 4,5 російських);
• системи ППО: 96 до 135 (1 українська до 1,4 російської);
• військові літаки: 59 до 74 (1 українська до 1,3 російських);
• вертольоти: 30 до 78 (1 українська до 2,6 російських).

В інфографіку Oryx увійшли не всі типи техніки, дані про які збирає проект. Серед тих, що не потрапили, є такі:

• безпілотні літальні апарати: 85 до 194 (1 українська до 2,3 російських);
• вантажні армійські автомобілі та позашляховики: 518 до 2309 (1 українська до 4,5 російських);
• MRAP (Mine-Resistant Ambush Protected), що виділяється на Заході клас колісних бронемашин, стійких до підриву мін та атак із засідок: 42 до 44.

Про що говорять дані про втрати військової техніки, зібрані Oryx

Намагаючись зрозуміти, чим викликана така різниця у втратах, хочеться знайти легку відповідь на це запитання. Можна, наприклад, сказати, що росіяни втрачають багато техніки через те, що наступають. Якщо ця гіпотеза і може бути вірною, то лише частково.

По-перше, характер війни протягом року дуже змінився. Якщо у лютому-березні 2022 року українська армія справді переважно оборонялася, з початку квітня ЗСУ перейшли у контрнаступ під Києвом, Черніговом і Сумами, а пізніше успішно наступали у Харківській, Миколаївській і Херсонській областях. Якщо навіть припустити, що наступальна армія за умовчанням зазнає більших втрат, ніж та, що обороняється, то за час українських контрнаступів співвідношення знищених, пошкоджених і захоплених з обох боків танків, БМП й інших машин могло більш-менш вирівнятися.

По-друге, інтуїтивне припущення, згідно з яким наступальна сторона апріорі повинна зазнавати важчих втрат, ніж оборонна, далеко не завжди відповідає реальності. Якщо при підготовці наступу командування атакуючої армії вірно оцінило свої сили і сили противника, грамотно спланувало операцію та змогло скористатися ефектом раптовості, наступальники можуть зазнавати втрат, які можна порівняти з втратами тих, хто оборонявся — і навіть бути меншими за їхні. Причому для цього атакуючі не обов'язково повинні мати переважну перевагу в чисельності та технічному оснащенні своїх армій. Існують численні приклади успішних наступальних операцій, у яких сторона, яка обороняється, зазнавала значно більших втрат.

Серед найяскравіших прикладів можна назвати літню кампанію вермахту 1941 року проти СРСР (з червня по вересень німці, наступаючи, втратили близько 0,56 млн, а Червона армія, обороняючись — близько 2,74 млн осіб убитими, пораненими, а також тими, хто потрапив у полон і зник безвісти). Ще один приклад — Маньчжурська наступальна операція Червоної армії проти Японії в північно-східному Китаї (радянські війська, наступаючи, втратили 36 тисяч осіб, а японські, обороняючись — понад 700 тисяч).

Наступаюча сторона дійсно може зазнавати більших втрат, але в тому випадку, якщо наступ погано підготовлений, противник, що обороняється, виявився сильнішим, ніж підказала розвідка, а його бойовий дух був вищим, ніж у атакуючих. Саме недооцінка противника — одна з головних причин провалу наступу, що загрожує величезними втратами.

Дані Oryx про співвідношення українських і російських втрат військової техніки за рік війни є ще одним свідченням того, що Росія отримала в Україні зовсім не ту війну, на яку розраховувала. Відповідальними за це є російські спецслужби, що вкрай погано спрацювали, і (парадоксальним чином) ефективна російська пропаганда. Перші забезпечили військово-політичне керівництво країни відверто недостовірною інформацією про Україну та готовність світової спільноти їй допомагати. А друга так переконливо доносила до мас тезу про нежиттєздатність української держави, що, схоже, в це повірили й самі замовники.

Також нагадаємо, що Росія не може здобути військову перемогу, вигідне для неї військове рішення неможливе — російський соціолог.