ЗСУ вже за «лінією Суровікіна»: ось що говорять експерти про прорив оборони росіян на півдні
У сучасній війні техніці протистоять не лише й не так укріплення, як високоточна зброя.
Українські війська минулого тижня звільнили Роботине на Токмацькому напрямку і просунулися на південний схід, до селища Вербове. При цьому бійці ЗСУ вже були помічені за «лінією Суровікіна» (комплексом головних оборонних споруд РФ на захопленому півдні України), що дало привід писати і про її прорив, що не зовсім правильно. «Дзеркало» розповідає, як ідуть військові дії в цій місцевості, якими можуть бути подальші дії ЗСУ та як там влаштована російська оборона.
Що відбувається і чому мова зайшла про прорив «лінії Суровікіна»
Основні бої зараз точаться на так званому Токмакському чи Мелітопольському напрямку (Токмак і Мелітополь — найближчі великі міста, окуповані росіянами, саме до них наближається українська армія) на заході Запорізької області. Бойові дії тут ішли з червня, і довгий час жодній із сторін не вдавалося досягти вирішального успіху. Однак в останній декаді серпня ЗСУ вдалося повністю звільнити важливе село Роботине — завдяки цьому в оборону росіян було вбито клин (ясно видно на карті), який українські військові намагаються розширити та поглибити.
Після звільнення Роботиного наступними перешкодами на шляху ЗСУ стають села Новопрокопівка (на південний захід) та Вербове (на південний схід). До обох населених пунктів росіяни стягнули значні сили — докладніше про їхній склад ітиметься нижче. Крім того, на південь від Новопрокопівки та біля Вербового проходить оборонна «лінія Суровікіна» — укріплення з траншей, протитанкових ровів, «зубів дракона», бункерів і мінних полів.
На південь від Вербового лежить село Очеретувате, а на південь від Новопрокопівки — село Солодка Балка. Визволення будь-якого з цих населених пунктів відкриває пряму дорогу на місто Токмак. Через нього проходить залізниця і траса Р37, з Токмака йде пряма дорога на Мелітополь, розташований на південний захід (через який, своєю чергою, проходить траса М14). Перераховані транспортні артерії, по суті, і становлять цей «сухопутний коридор у Крим», перерізання якого є одним із головних завдань контрнаступу України.
Таким чином, найближчою метою для української армії залишається взяття Токмака — для росіян це означатиме різке зменшення вантажопотоку, що забезпечує роботу військ з окупованого Кримського півострова і назад. Окрім того, із Токмака відкриється пряма дорога на Мелітополь.
30 серпня в одному з проросійських телеграм-каналів з'явився пост із відео, на кадрах якого триває бій на одній із ділянок Запорізького напрямку. Аналітикам за відкритими даними вдалося геолокувати його — це виявилася місцевість на північно-західних околицях Вербового, тобто вже за звільненим Роботиним.
При цьому місцевість, де йшов бій, розташована вже за так званими зубами дракона — бетонними пірамідками, які мають заважати проходу бойової техніки. Це дало підстави для деяких експертів зробити висновок, що українські війська прорвали «лінію Суровікіна».
Тож «лінію Суровікіна» росіян справді прорвано?
Це не зовсім так. Річ у тім, що оборона російських військ у Запорізькій області заснована не лише на зубах дракона. Докладно про це розповів відомий OSINT-аналітик, колишній офіцер української армії Tatarigami_ua. Він звернув увагу на те, що зараз надмірно багато уваги приділяється оборонним лініям, видимим із супутника, — протитанковим ровам і лініям бетонних пірамід.
Проаналізувавши місця недавніх боїв, аналітик зробив висновок, що практично кожна «посадка» (лісопосадка у кілька рядів дерев) на шляху українських військ перетворюється на укріплення. Тут у добре замаскованих укриттях розміщені позиції російських протитанкових ракетних комплексів, кулеметні та гранатометні розрахунки (таке поєднання є небезпечним і для піхоти, і для бронетехніки).
Крім того, місцевість дуже щільно замінована (за деякими даними до 45 000 мін на 1 км2). Аби пройти чергове поле, треба спочатку зняти тут протитанкові та протипіхотні міни. А для ефективного розмінування доводиться зачищати навколишні посадки, а також контрбатарейним вогнем вибивати найближчу російську артилерію, яка намагається заважати наступаючим.
Мінами росіяни покрили величезні території в десятки і десятки квадратних кілометрів — разом із групами піхоти, що їх прикривають, вони становлять так звану смугу забезпечення. І саме її ЗСУ проривають із самого початку літа. При цьому, незважаючи на те, що на самій «смузі забезпечення» немає пірамідок та окопів, це мало що означає: у сучасній війні техніці протистоять не лише й не так укріплення, як високоточна зброя.
Звільнення Роботиного та вклинювання ЗСУ між Новопрокопівкою та Вербовим означає, що українські військові розпочали прорив першої оборонної лінії укріплень, відомих як «лінія Суровікіна». OSINT-аналітик Def Mon опублікував карту укріплень — на ній видно, що перші захисні споруди починаються якраз на околиці Вербового та на південь від Новопрокопівки.
Ці позиції складаються з траншей для піхоти, протитанкових ровів, зубів дракона і місцями з бункерів, частиною укріплених металом. Фінський аналітик Еміль Кастехелмі, учасник авторитетної OSINT-команди Black Bird Group, опублікував супутникові знімки укріплень на південь від Роботиного.
При цьому Кастехелмі зазначив, що таку серйозну оборону російські війська встигли підготувати не скрізь — наприклад, під Вербовим жодних бункерів не було відзначено, тільки траншеї та «зуби дракона».
Такі укріплення не є непереборними: без належного прикриття вогнем ні окопи, ні бетонні піраміди не здатні стримати наступаючих. Однак той факт, що групі піхоти вдалося подолати ряди «зубів дракона», сам собою не означає прориву оборони — справжній прорив ще попереду.
Яку тактику наступу використовують українці та як їй протистоять росіяни?
Вже згаданий аналітик Tatarigami_Ua зазначив, що за результатами боїв літнього контрнаступу росіяни вже встигли випустити підручник про тактику штурмових дій ЗСУ та способи боротьби з нею. Експерт також зазначає, що від ділянки до ділянки фронту тактика може змінюватись.
Судячи з російського підручника, ЗСУ атакують невеликими піхотними групами по 20 осіб, розділеними на п'ятірки. До кожної групи входять кулеметники, гранатометники і радисти — атакують вони, прикриваючи одне одного. Аналітик зазначає, що малі тактичні групи використовуються українцями все частіше, а великі підрозділи з великою масою техніки — рідше (оскільки бойові машини вразливі для FPV-дронів і протитанкових ракет).
Експерт зазначив також, що як засоби протидії українським штурмовикам автори підручника пропонують російським солдатам ставити більше протипіхотних мін та обладнати хибні позиції. Він додає, що ЗС РФ почали швидше навчатися на помилках — на початку війни осмислення української тактики займало у них багато місяців. І навіть з огляду на це жодних нових методів протидії, крім нескінченної розстановки мін, вони, по суті, не вигадали.
Тактика українців, певна річ, не зводиться до піхотних штурмових дій — ЗСУ активно використовують бронетехніку, яка рятує життя бійців. З російського ж боку часто летять авіабомби, що коректуються.
Що можна сказати про нинішнє становище на фронті?
Як ми згадували вище, найближчі цілі для ЗСУ — Вербове та Новопрокопівка. Військовий аналітик Костянтин Машовець, голова групи «Інформаційний опір», писав 3 вересня, що перші позиції російської лінії оборони тут, включаючи батальйонні опорні пункти, вже вдалося подолати. Частина підрозділів РФ ще утримує передові траншеї, інша частина відходить. При цьому російські військові, які закріпилися на околицях Новопрокопівки, можуть спробувати організувати контрудар по наступаючих українських військах.
Військовий оглядач Олександр Коваленко згадував, що деякі російські частини, що обороняються в районі Новопрокопівки, вже втратили боєздатність і відведені з панівних висот.
Схоже, що ЗСУ на цій ділянці фронту вдалось створити досить сильну систему радіоелектронної боротьби. Проросійський канал «Рибар» згадував, що через це утруднено використання традиційного козиря росіян — дрона-камікадзе «Ланцет».
Так чи інакше, Новопрокопівку чи Вербове (або обидва села) ЗСУ чекає тим чи іншим чином звільнення — або штурмуючи, або оминаючи загрозу оточення. Судячи з усього, під Вербовим (де оборона там слабша, ніж в інших місцях) уже йдуть бої з використанням бронетехніки — тут було нещодавно підбито два російські танки. У разі звільнення Вербового останнім укріпленим пунктом РФ на шляху до Токмака буде Очеретувате. Контрбатарейна боротьба тут уже ведеться — нещодавно в районі села було знищено російську гаубиці «Гіацинт-Б». А загальна кількість знищених російських знарядь за серпень стала абсолютним рекордом початку війни — 691 одиниця.
Ймовірно, у міру прориву російських укріплень знижуватиметься і щільність мінних загороджень: навряд чи можливо мінувати власні позиції, якими належить пересуватися, так само щільно, як «смугу забезпечення».
Таким чином, прорив ліній оборони росіян українськими військами на півдні продовжується, хоча вихід на оперативний простір ще не досягнуто. Наскільки далеко вдасться просунутися ЗСУ і чи впаде оборона Росії — покажуть найближчі тижні.
