10 лютого відзначають Міжнародний день боротьби з епілепсією. Епілепсія відома людству з давніх часів, але її природу тлумачили по-різному. У давнину вважалося, що ця хвороба має божественне або демонічне походження. У Стародавньому Вавилоні її сприймали як наслідок вселення духів, а в античній Греції — як «священну хворобу», надіслану богами. Проте Гіппократ ще у V ст. до н.е. припустив, що причина епілепсії криється в мозку, а не в містичних силах.
Пізніше медицина підтвердила його здогадку: епілепсія виникає через порушення електричної активності нейронів у мозку. Вона може бути спадковою чи набутою внаслідок травм, інфекцій, інсультів або пухлин. Захворювання проявляється у вигляді нападів, які можуть варіюватися від легких короткочасних відключень свідомості до судом.
Епілепсія лякала людей, адже її напади виглядали містично і непередбачувано. Судоми, раптова втрата свідомості, дивна поведінка — все це здавалося ознаками прокляття, одержимості чи втручання надприродних сил. У Середньовіччі в Європі епілептиків часто вважали «одержимими» й могли навіть підозрювати в чаклунстві. Натомість у Стародавньому Римі вважалося, що контакт із людиною під час нападу може передати хворобу, тому свідки намагалися триматися осторонь.
Методи лікування були не менш страхітливими. У різні епохи епілепсії намагалися позбутися за допомогою екзорцизму, кровопускань, п’явок, трав’яних відварів, амулетів і навіть черепів мертвих людей, порошок із яких пропонували вживати хворим. У XVII столітті медики експериментували зі ртуттю, а в XIX столітті — з дієтами та наркотичними речовинами, зокрема опіумом і бромуванням.
Сучасна медицина значно ефективніша. Основу лікування становлять протиепілептичні препарати, які допомагають контролювати електричну активність мозку. Для пацієнтів, у яких медикаменти не дають ефекту, застосовують хірургічні методи, стимуляцію блукаючого нерва чи кетогенну дієту. Завдяки цим підходам понад 70 % хворих можуть жити повноцінним життям без нападів.
Серед тих, хто, за історичними даними, мав цю хворобу, були Юлій Цезар, Ван Гог, Альфред Нобель, Федір Достоєвський та інші видатні особистості. Цікаво, що Достоєвський описував епілептичні напади у своїх творах, зокрема в «Ідіоті».
Ця хвороба трапляється не лише у людей. Напади можуть виникати у собак, котів, коней і навіть у диких тварин, зокрема у вовків і ведмедів.
Деякі форми епілепсії можуть викликати так звані «приховані» напади, під час яких людина може ходити, говорити чи виконувати прості дії, не усвідомлюючи цього.
Для деяких людей яскраве мерехтіння світла (наприклад, у відеоіграх або на дискотеках) може стати тригером нападу. Це явище вивчається з кінця XX століття, і зараз навіть існують попередження в іграх і фільмах, щоб уникнути небезпеки для таких людей.
Більше новин читайте на GreenPost.