Є три критерії, на які слід звертати увагу: психіатр розповів, як зрозуміти, що з ментальним здоров'ям щось не так

Чи може людина сама зрозуміти, що в неї щось не так із ментальним здоров'ям? Частково може, розповів «Дзеркалу» психіатр Сергій Попов.

Але для цього дуже важлива саме така психоосвіта, потрібна начитаність на цю тему — важливо мати якусь поінформованість про психічне здоров'я та психічні розлади та патології.

Є одна складність у тому, що насправді, деякі психічні стани є егосинтонними, тобто вони переживаються як частина себе, яку ми сприймаємо нормою. Ми не помічаємо, що щось не так. Здається, як може бути по-іншому, це нормально, що я так реагую.

Але є три основні критерії, на які слід звертати увагу. Перший стосується емоційної складової. Якщо людина помічає, що, коли вона переживає якісь емоції та почуття (тривогу, злість, лють, гнів, смуток тощо), вони її затоплюють і неможливо переключитися. Ці емоції починають домінувати в житті, немовби припиняється можливість узагалі якось ними керувати. Це ознака того, що, можливо, варто подумати про те, щоби звернутися до психотерапевта чи психіатра.

Другий — коли спостерігаються соматичні (тілесні) прояви, щось відбувається з фізіологічними функціями. Наприклад, втрата апетиту чи, навпаки, його посилення, порушення сну (наприклад, складно заснути) — це фізіологічна функція, про яку в нормі ми замислюємося. Хочемо — їмо, не хочемо — не їмо. Потрібно встати — прокидаємося, не треба — спимо далі. А тут ці функції начебто перестають працювати самі собою, виявляються пошкодженими. Це теж говорить про якісь проблеми із психікою. Річ у тім, що психіка і сома пов'язані, є навіть таке поняття, як психосома. При багатьох психічних порушеннях страждають фізіологічні функції.

І третій момент — порушення адаптації. Коли людина починає помічати, що не справляється з тими соціальними функціями, якимись справами, соціальною та моральною відповідальністю, яка була в неї до цього. Тобто коли явно стає видно, що вона щось втрачає: свій соціальний капітал, значущі контакти з людьми, роботу чи не витримує якогось навантаження, з яким ще вчора справлялася. Катастрофічно знижується працездатність, якщо ми говоримо про депресію. Наприклад, людина бере відпустку не для того, щоб відпочити, а тому, що немає можливості прокидатися вранці.

Це три основні речі, які можна самому в собі запідозрити, побачити, критично оцінити і наважитися звернутися до психотерапевта чи психіатра.

Є ще дві додаткові речі (це саме до того, що людина не завжди може помічати у собі симптоми проблеми). Перша: якийсь значний близький, якому людина довіряє, каже: «Слухай, я бачу, що з тобою щось не так». Гадаю, тут варто прислухатися. Близькі можуть зауважувати якісь речі досить рано. Зрозуміло, бувають ситуації, коли вони турбуються через свою власну тривогу. І похід до психіатра вирішує проблему того, хто переймається. Але все-таки у більшості випадків, якщо близькі хвилюються, то мають на те причини. Чому б тоді просто не прояснити ці речі?

Другий момент: людина обстежується у соматичного лікаря (терапевта, кардіолога, невролога), і той йому каже, що треба йти до психіатра. Тут теж варто довіритися — лікар просто так цього не говоритиме. Це не означає, що лікар вважає свого пацієнта божевільним і хоче його позбутися. Ні. Все-таки багато соматичних лікарів чудово розуміють, що в частини людей, які до них звертаються, психічні розлади виявляються через фізичні симптоми: болючі різні розлади, синдром роздратованого.

Також нагадаємо, що ПТСР може розвинутися навіть від читання новин, хоча екран телефона захищає, бо дає певне дистанціювання — психіатр.