Наявність озону в атмосфері Землі була встановлена в 1840 році, але не відразу вдалося зрозуміти значення цього газу, тому озон майже не вивчали. Тільки в 1920 році французькі науковці Фабрі та Бюіссон змогли визначити загальну кількість озону в атмосфері Землі та зробили важливі висновки щодо поглинання ним частини спектру сонячного випромінювання й утворення окремого шару.
Яка причина та наслідки виникнення озонових дір? У стратосфері озон поглинає сонячну ультрафіолетову радіацію. Порушення шару озону збільшує радіаційний потік, що згубно не тільки для здоров’я людей, а й для тварин і рослин.
Під впливом хлору та його сполук відбувається руйнування озону. Наприклад, фреон руйнується сонячною радіацією та звільняє хлор, який відриває третій атом від молекули озону. Хлор не вступає в з’єднання, але є каталізатором. В результаті один тільки атом хлору пошкоджує багато озону. Однак основним руйнівником озону визнаний хлорофлюорокарбон, який вступаючи в реакцію, відриває від озону два атоми кисню, порушуючи озоновий шар.
Технічний прогрес та озонові діри тісно взаємопов’язані. Наприклад, у двигунах реактивних літаків утворюються оксиди азоту, викид яких зростає зі збільшенням потужності турбореактивного двигуна.
Світова спільнота визнала, що однією з глобальних проблем є озонова діра. Причини — це антропогенний фактор і природні процеси, які забруднюють атмосферу. Монреальський протокол, підписаний у 1987 році, запропонував перелік хлорфторвуглеців, заборонених до використання у виробництві.
Останні дослідження показали, що карта озонових дір повністю повторює карту родовищ метану. На підставі цього з’явилася нова теорія — діри були завжди.
Припинення виробництва речовин, що руйнують озон, принесло успіх. На сьогодні найбільша діра над Антарктидою значно зменшилася. Для запобігання подальшого руйнування та відновлення озонового шару необхідно: