Легендарний полк «Азов» — страшний сон російської пропаганди. Особливо якщо врахувати, що серед «азовців» — «укронацистів» і «терористів» — є громадяни самої РФ. Із одним таким росіянином — щоправда, уже колишнім «азовцем» — GreenPost вдалося поспілкуватися. Сергій Шелестов (ім’я та прізвище змінено) активно закликає своїх співвітчизників або скидати злочинний режим по той бік «поребрика», або боронити територіальну цілісність України зі зброєю в руках.
— Ви громадянин РФ?
— Так. Я так і лишився громадянином РФ, оскільки так і не отримав обіцяного українського громадянства.
— Як Ви опинилися в Україні?
— Приїхав наприкінці 2014-го, щоб воювати.
— Ви до цього знали когось в Україні? Мали друзів, родичів?
— Ні.
— Що Вас спонукало?
— Прагнення бути частиною вільного суспільства. Відхід від совкового менталітету. І взагалі, боротьба українців за нове майбутнє була тим, чого я хотів бачити від росіян.
— Вам доводилося стріляти в росіян?
— Не впевнений на всі 100%, що це були саме росіяни. Можливо, це були саме сепаратисти. Але мінімум одного підтвердженого маю.
— Не почуваєтеся зрадником чи братовбивцею?
— Анітрохи. Я воював проти тих, кого вважаю своїми ворогами та ворогами здорового майбутнього моєї країни.
— Ви весь цей час вважали Росію своєю країною?
— Так. І вважаю зараз.
— Хотіли би повернутися?
— У якихось фантазіях так. Можливо, і повернуся, коли побачу, що буде шанс знищити путінську систему.
— Багато українців вважає, що тільки після розпаду РФ на енну кількість нормальних держав можна буде видихнути й почати жити спокійно. Що Ви думаєте про це? Хотіли би зберегти Росію в кордонах 1991 року?
— В ідеалі хотілося би зберегти межі країни. Але не бачу нічого критично негативного від втрати деяких територій, якщо це допоможе людям краще жити. Особливо якщо це чужі території чи національні околиці.
— Не плануєте повертатися на фронт?
— Зараз ні. Я й живу вже не в Україні.
— Ви закликаєте своїх співвітчизників наслідувати Ваш приклад — воювати з Росією. Але зараз це навіть небезпечніше, ніж у 2014 році.
— Я насамперед інформаційно підтримую хлопців із Російського Добровольчого Корпусу, оскільки знаю їх особисто та дуже хочу їм допомогти. А щодо 2014-го року порівняно з нинішнім становищем, то я не бачу принципової різниці в небезпеці. Противник став серйознішим, але й українська сторона набагато краще оснащена та більш професійно підготовлена, ніж 7-8 років тому. Бувало, навколо мене сотнями на день вибухали снаряди та міни у 2015-му році.
— Що би Ви порадили тим росіянам, які не можуть приєднатися до РДК? Партизанити, готувати революцію абощо?
— Партизанити дуже ефективно. У Росії за рахунок її роздовбайства в держструктурах і слабку охорону багатьох об'єктів можна безкарно проводити гарні диверсії, катаючись по регіонах так, що ні поліція, ні ФСБ ніколи не зловлять.
Найголовніше — там дуже легко проводити диверсії на залізницях. А це основа логістики в РФ.
— А якою Ви бачите роль росіян у складі РДК чи інших формувань ЗСУ — тільки допомогти звільнити територію України чи рушити далі, щоб розібратися зі злочинним режимом у себе вдома?
— Насамперед, природно, допомогти українцям звільнити свою територію. А далі все залежатиме від багатьох чинників. Найголовніший серед них — чи піде війна на територію РФ.
— Серед українців поширена думка, що росіяни мають пройти через те саме, що й ми — постійна загроза обстрілів, зруйновані будинки, лікарні, школи... А Ви як гадаєте?
— Це дуже складне питання. Якась частина росіян винна в цьому конфлікті, і вони заслужили на подібне. Але ж є ще ті, що виступали проти війни, і тоді за що їм таке? Адже і ті, й інші живуть в одних містах.
Ось у чому я безумовно впевнений, так це що РФ має повністю за свій бюджет сплатити відновлення України та виплатити репарації за кожного вбитого чи постраждалого жителя України.
Також ми розповідали про політичних солдатів, які стали до бою з силами «свого» зла: інтерв’ю з російськими добровольцями в Україні.