Під час окупації Сумщини від обстрілів російських військових постраждали як домівки людей, так і господарства. Загарбники “хазяйнували” на птахофабриках, крадучи пальне та вбиваючи курей; із мінометів обстрілювали техніку фермерів та залишили міни на полях. Обстрілювали і фермерів, що везли молоко для населення. Так трапилося і з фермеркою Антоніною Лисенко.
Антоніна утримує невелику ферму, що є учасником проєкту “Сімейні молочні ферми”. Після початку війни донька з дітьми виїхала за кордон, а син та чоловік залишилися допомагати з господарством.
Фермерка розповідає, що у березні в них закінчилися корми, а завезти ще не було змоги через окупацію. Врятували корів пані Антоніни лише запаси кукурудзи та те, що вони почали виганяти худобу на пасовища.
“А ще були змушені колоти вітаміни – добре, що перед війною запаслися ліками. Для посівної вискакувала через поля, щоб не дорогами, купила 500 л пального за кредитні кошти, які в нас були, і за які планували купити техніку. Їздила продавати молоко. Декілька разів розвертали москальські окупанти. Бачила танки, одного разу почався обстріл, то ховалась у кущі”, – розповідає Антоніна Лисенко.
Коли не вдавалося вивезти молоко на продаж, жінка варила сири.
Говорить, що від хвилювання втратила сон, але тішиться що Сумську область звільнили і зараз може вільно закуповувати корми для своїх корів та іншу продукцію для забезпечення господарства.
“Коли корів правильно годуєш, то й молоко смачне, і клієнти задоволені. Хай поки не спимо, але все добре”, – говорить фермерка.
До слова, на Херсонщині овочі нового врожаю фермери вимушені віддавати за безцінь.