Волинь відкрила світу 4 нові елементи нематеріальної спадщини

Перелік нематеріальної культурної спадщини Волині поповнився одразу чотирма новими елементами, довівши загальну кількість до 50.

Як повідомила провідна методистка з охорони нематеріальної культурної спадщини Волинського обласного науково-методичного центру культури Наталія Грабарчук, нові елементи відображають давні локальні традиції:

• Виготовлення щітки з трави у селі Забужжя.
• Традиція випікання хліба в Поворській громаді.
• Традиція приготування манників у Шацькій громаді.
• Вибілювання полотна у Шацькій громаді.

Детальніше про нові елементи

Виготовлення щітки з трави (с. Забужжя)

Це давній звичай, що передається з покоління в покоління. Щітки використовують для побілки печі, стін, стелі, льоху, а також дерев.

• Траву з міцним корінням заготовляють руками наприкінці серпня або восени, сушать на сонці.
• Шнурки для зв'язування трави сукають із льону. Траву міцно перев'язують, щоб щітка не "лізла" під час роботи. Перед першим використанням щітку варять у киплячій воді 10 хвилин, щоб вона стала м'якшою.

Традиція випікання хліба (Поворська громада)

У Поворській громаді випікання хліба залишається справжнім обрядом, що зберігає ідентичність роду. Традиційно його готують у печі, навіть за наявності сучасної духовки.

• Пшеничне борошно першого ґатунку змішується з житнім, рідина (вода, сироватка, вода з-під картоплі) та пресовані дріжджі.
• Родина Сміховських, яка зберігає традиційний рецепт, наголошує, що це спосіб збереження пам'яті роду.

 Традиція приготування манників (Шацька громада)

Манники — це традиційна поліська страва, що базується на домашньому сирі та манній крупі.

• Спочатку готується густа тепла манна каша на молоці. Потім у центр пляцка з манної маси кладеться сирна начинка (домашній сир, цукор, ваніль, за бажанням родзинки). Сформовані манники обвалюються в яйці та обсмажуються на олії до золотистої скоринки.
• Подаються гарячими або теплими зі сметаною, джемом чи ягодами.

Вибілювання полотна (Шацька громада)

Складний, багатоступеневий процес, що робив полотно прозорим та м'яким.

• Етапи: Тканину спочатку замочували у зольному лузі, потім ретельно прали, вибивали і полоскали в річці.
• Використання природи: Для відбілювання полотно розкладали на березі водойм. Сонячне проміння та парниковий ефект від води й рослин поступово освітлювали тканину.
• Збереження: Хоча традиція поступово відходить у минуле, вона підтримується окремими майстринями та фольклорними колективами.

Більше новин читайте на GreenPost.