Відсутність працівника на роботі в період дії воєнного стану не є прогулом без поважної причини — Верховний Суд

3 хв на прочитання30 Липня 2024, 09:16
Фото ілстративне

Це зумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я працівників та їхніх сімей.

Відсутність працівника на роботі в період дії воєнного стану не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини: Верховний Суд розглянув справу про те, чи можна звільнити за прогул працівника, який виїхав за кордон і працював дистанційно, розповідає «Судово-юридична газета».

Ідеться про постанову від 6 червня 2024 року по справі №367/569/23.

Суд звернув увагу на те, що положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником і роботодавцем.

Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника й із використанням інформаційно-комунікаційних технологій. На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, і/або в разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі (частини перша, одинадцята статті 60-2 КЗпП).

Прогул — це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше 3 годин упродовж робочого дня. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Якщо виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу. Якщо ні — працівнику можуть бути надані відпустки, у тому числі і без збереження заробітної плати.

Якщо простій не оголошувався, місцезнаходження працівника невідоме, трудові обов’язки він не виконує — доцільно обліковувати його відсутність як відсутність із нез’ясованих причин. Відсутність працівника на роботі у зв’язку з військовим вторгненням РФ на територію України не може бути кваліфіковано як прогул без поважної причини.

При цьому нормами законодавства про працю не передбачено обов’язку працівника повідомляти роботодавця про своє місцезнаходження й/або отримання статусу біженця чи визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту.

Зважаючи на ситуацію на території України, працівники, які не виходять на роботу внаслідок обставин, пов’язаних із бойовими діями, або ті, які не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя та здоров’я, не підлягають автоматичному звільненню, зокрема на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП.

Це зумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їхніх сімей і вважається відсутністю на роботі з поважних причин. Якщо з таким працівником відсутній зв’язок, до з’ясування причин і обставин його відсутності за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та у загальному порядку не підлягає оплаті.

Більше новин читайте на GreenPost.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: