Історія італійського дослідника клімату Джанлуки Грімальди стала яскравим прикладом конфлікту між особистими переконаннями та професійними вимогами. Вчений втратив роботу у престижному Кільському інституті світової економіки (Німеччина) через свою принципову відмову користуватися літаками.
Щоб на власному прикладі продемонструвати необхідність зменшення вуглецевих викидів, Грімальда вирушив у дослідницьку експедицію з Німеччини до Папуа — Нової Гвінеї, використовуючи лише наземний та водний транспорт. За його підрахунками, переліт літаком на таку відстань призвів би до викиду 5,3 тонни CO₂ на людину, тоді як його «повільна подорож» була значно екологічнішою.
Подорож, що розпочалася у лютому, тривала 35 днів. За цей час науковець подолав майже 40 тисяч кілометрів, скориставшись п'ятьма потягами, дев'ятьма автобусами, двома поромами та іншими видами транспорту. Кінцевою точкою став острів Бугенвіль у Тихому океані, де він досліджував наслідки зміни клімату для місцевих громад.
Проблеми почалися, коли настав час повертатися. Грімальда мав прибути до Кільського інституту на початку жовтня, однак, дотримуючись своїх принципів і відмовляючись від авіаперельоту, він не встигав у зазначений термін. У результаті роботодавець повідомив його про звільнення.
Сам вчений не шкодує про свій вчинок і планує оскаржити це рішення після повернення до Німеччини. Його позиція непохитна.
«Багато людей кажуть, що я божевільний, що я нічого цим не зміню, — каже Грімальда в коментарі The New York Times. — Для мене божевілля — це йти як стадо овець до обриву скелі, не намагаючись бити на сполох».
Більше новин читайте на GreenPost.