В Україні з’явиться реєстр донорів органів

Верховна Рада схвалила за основу законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині».

Міністерство охорони здоров’я зазначає, що ухвалення законопроекту дозволить заощадити частину коштів, передбачену на лікування пацієнтів за кордоном, та перерозподілити її на розвиток трансплантації в Україні та медицини загалом. Це також скоротить рівень смертності від тяжких захворювань, адже пацієнти зможуть отримувати своєчасну допомогу всередині країни.

Як оцінюють законопроект юристи і чи дійсно все зміниться в «європейську» сторону

Юрист Дмитро Кас’яненко для видання Green Post проаналізував запропоновані депутатами зміни в законодавстві. Адже, як зазначають автори закону, документ покликаний привести українське законодавство у відповідність до міжнародних актів у сфері трансплантації.

«В запропонованому законопроєкті прописано створення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, – розказує засновник юридичної компанії «Кас’яненко і Партнери». – Це електронна інформаційна система для підбору донорів гемопоетичних стовбурових клітин на підставі об’єктивних критеріїв, ведення реєстрів потенційних донорів, донорів та реципієнтів гемопоетичних стовбурових клітин і надання підтримки при прийнятті рішень з питань трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, що зберігається на інформаційних ресурсах, які зареєстровані та розташовані в Україні.

Вказана система буде містити:

• волевиявлення особи про надання згоди або незгоди на посмертне донорство або призначення нею повноважного представника;
• волевиявлення особи, яка надала у встановленому цим законом порядку згоду на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла померлої особи, яку вона представляє;
• анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів
• живих донорів;
• реципієнтів;
• осіб з трансплантованим анатомічним матеріалом;
• закладів охорони здоров’я, що надають медичну допомогу із застосуванням трансплантації та/або здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією, та інших суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією;
• трансплант-координаторів.

З позитивних моментів:

• Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин буде автоматично підбирати сумісні пари донор-реципієнт при трансплантації органів чи тканин.
• в Україні вперше з’являється поняття потенційний донор гемопоетичних стовбурових клітин. Це людина, яка ще не надала юридичної згоди на донорство, але до неї уже проведене імунологічне типування.
• буде створено Координаційний центр трансплантації органів, тканин та клітин – спеціалізовану державну установу, яка виконує функції координації у сфері надання медичної допомоги із трансплантації.
• можна буде давати згоду на донорство за життя, можна обмінюватися органами між живими донорами, які не є рідними та трансплантація буде відбуватись лише за рішенням консиліуму лікарів.

Хто може претендувати на донорські органи

Наявність у пацієнта медичних показань для застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров’я, в якому пацієнт перебуває на лікуванні чи диспансерному обліку.

З негативних моментів:

• ставиться під сумнів консиліум лікарів (нарада лікарів однієї або декількох спеціальностей, яка скликається для визначення потреби пацієнта у лікуванні методом трансплантації). Тобто, яка буде кваліфікація вказаних лікарів? Хто її буде визначати та чи будуть вони компетентні у наданні таких висновків? Адже вказане передбачає у кожному закладі охорони здоров’я, в якому пацієнт перебуває на лікуванні;
• у внесених змінах відсутнє правове регулювання захисту особи, яка надала згоду або незгоду на посмертне донорство, що буде породжувати відмову осіб та близьких родичів на донорство. Крім того, відсутнє правове регулювання доставляння безпосередньо донорських органів до реципієнтів.
• вносяться зміни до статті 143 Карного кодексу, порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини, а саме умисне порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини, що спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого або вчинення умисних дії, які призвели до неможливості трансплантації органу (його частини) чи тканин людини.

Щодо змін до статті 6 закону України «Про поховання та похоронну справу»

– вперше з’являється можливість передачі тіла за рішенням одного з подружжя, одним з близьких родичів, або особою, яка зобов’язалася поховати померлого. Так, рішення щодо передачі тіла чи анатомічних матеріалів померлого науковим, медичним або навчальним закладам може бути прийнято другим з подружжя, одним з близьких родичів, або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, якщо це не суперечить волевиявленню померлого. Передача тіла чи анатомічних матеріалів померлого науковим, медичним або навчальним закладам здійснюється в порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.