Рік тому апеляційний суд закрив справу за позовом групи громадян, які оскаржували занесення другого за величиною українського звіра до Червоної книги. Цим громадянам хотілося позбавити цю красиву тварину захисного статусу й далі вбивати її для свого задоволення. Лось залишився під захистом Червоної книги.
Кампанія на захист лося тривала десять років. Перша спроба вивести сохатих з так званих списків мисливських тварин була зроблена у 2009. Після дуже складних перемовин групи екологів Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ), ЕкоПраво-Київ, Інституту зоології імені Шмальгаузена (його представляв особисто директор інституту Ігор Акімов) з Держкомлісгоспом та Мінприроди було досягнуто домовленості зупинити полювання на цього звіра на десять років.
Тут треба пояснити, що саме Державне агентство лісових ресурсів (десять років тому називалося Державним комітетом лісового господарства) відповідає в державі за надання дозволів на полювання. Хоча звірі та птахи водяться не тільки в лісах, і не тільки в лісах розташовані мисливські угіддя. А Мінприроди (з вересня 2019 називається Мінекоенерго) затверджує так звані ліміти на добування. Тому перемовини велися з цими двома відомствами.
Але вже через рік Держкомлісгосп порушив домовленість і почав видавати ліцензії на відстріл лося.
Скорочення поголів’я лосів тривало, хоча офіційні цифри свідчили, що чисельність сохатих залишається на тому ж рівні.
За інформацією доктора біологічних наук Івана Парнікози, чисельність лося, починаючи з 1991 р., скоротилася в Україні в 2 рази. Раніше лосів було в Україні близько 12 тисяч, зараз - близько 6 тисяч. Одна з причин такого падіння чисельності – полювання.
Для порівняння: у Білорусі лосів 30 тисяч, в Литві - 15 тисяч, в Польщі - 20 тисяч, у Швеції - 300 тисяч. У тій же Польщі на початку 2000-х років лося налічувалося кілька тисяч, але після заборони полювання через 10 років стало 20 тисяч.
Тому, щоб врятувати лося в Україні КЕКЦ та ЕкоПраво-Київ восени 2016 знову активізував кампанію із закриття полювання на лося.
«Наші пропозиції підтримав відомий зоолог, професор, член Національної Комісії з Червоної книги України Сергій Межжерін та народний депутат України Ігор Луценко. 27 грудня 2016 р відбулося засідання Громадської ради при Мінприроди України, на якому було прийнято рішення звернутися до міністра екології Остапа Семерака з пропозицією ввести мораторій на полювання на лося на 25 років», - розповів GreenPost директор КЕКЦ Володимир Борейко.
Міністр екології це рішення підтримав і підписав проєкт відповідного наказу. Однак цей документ не погодило Міністерство аграрної політики та продовольства. Цьому міністерству за так званою адмінреформою Азарова у 2011-12 роках було перепідпорядковано Держлісагентство. До того Держліс підпорядковувався Мінприроди.
Тоді екологісти вирішили піти іншим шляхом – домогтися внесення лося до Червоної книги, що автоматично означало заборону полювання на нього. Ці рішення, за законом, мали право ухвалювали тільки Мінприроди України та Комісія з Червоної книги України, інших узгоджень не було потрібно.
З такою пропозицією Мінприроди погодилося не відразу, там сподівалися домовитися з колегами з МінАПП і дотиснути наказ про заборону полювання. Аби переконати екологічне міністерство застосувати силу Червоної книги замість боротися з мисливським лобі у аграрному міністерстві та Держлісагентстві, КЕКЦ 25 квітня та 22 травня 2017 провів два пікети Мінприроди з вимогою внести лося до Червоної книги. Ці події викликали гарний відгук у ЗМІ, у суспільстві.
Ідея внесення лося до Червоної книги багатьом сподобалася і стала активно підтримуватися в країні. 26 квітня 2017 відома актриса Ольга Сумська опублікувала у себе на фейсбуці пост на захист лосів. Вимогу внесення лося до Червоної книги підтримав народний депутат України Юрій Левченко.
Всеукраїнський зоозахисний марш, який пройшов 15 жовтня 2017 в багатьох містах України, однією з вимог висунув і внесення лося до Червоної книги. Міністр екології Остап Семерак дав в Кабінеті Міністрів України навіть спеціальну прес-конференцію про необхідність внесення лося до Червоної книги.
9 листопада 2017 Національна Комісія з Червоної книги України, після виступу професора Сергія Межжеріна, більшістю голосів ухвалила рішення про внесення лося до Червоної книги. А 19 грудня 2017 року міністр екології Остап Семерак підписав наказ про внесення лося до Червоної книги України.
Лосежери йдуть в атаку
Група осіб, зокрема, власники кількох елітних мисливських господарств, подали два позови до суду з вимогою визнати наказ міністра екології про внесення лося до Червоної книги незаконним. Ці ж люди розгорнули широку кампанію на підтримку своїх вимог.
26 листопада 2018 року відбулось перше засідання Окружного адміністративного суду м. Києва. Під час суду відбувався невеликий мирний пікет зоозахисників (це були в більшості своїй дівчата). Під тим же судом організували свою акцію й любителі вбивати лосів. Вони привезли близько сотні кремезних чоловіків, далеко не усі з них були тверезі. Учасники антилосиної акції відверто ображали зоозахисників, виявляли ознаки агресії, а керівнику пікету Павлові Вешебабі хлюпнули в очі зеленкою, що спричинило пошкодження рогівки. За цим фактом було порушено кримінальну справу. Чимало народних депутатів (Олексій Ленський, Остап Єднак, Борислав Береза та інші) та Київради (Олеся Пизненик) тоді підтримало зоозахисників, вони направляли листи до різних правоохоронних органів з вимогою притягнути правопорушника до суду.
Через кілька днів суддя Окружного адміністративного суду м. Києва підтримав позов про винесення лося з Червоної книги. Ті, хто продавав ліцензії «на лося», раділи. Чимало ЗМІ, не розібравшись в ситуації, писали про те, що лося тепер винесено з Червоної книги і на нього знову можна полювати. Але це рішення не означало автоматичну зупинку наказу про віднесення лося до червонокнижних тварин.
Екологи та зоозахисники не збиралися здаватися
«КЕКЦ, ЕкоПраво-Київ, зоозахисна організація «Відкриті клітки», адвокат з Полтави Василь Гайдар і Мінприроди України сформували потужну групу на захист інтересів лося і повністю розгромили лосежерів в трьох наступних судах», - пригадує засновник ЕкоПраво-Київ Борис Васильківський.
За цими короткими рядками – довгі години очікування у задушливих коридорах суду, копітка робота з підготовки документів, перелопачування законів, хвилювання під час засідань. І не треба забувати, що усе це екологісти й зоозахисники робили на волонтерських засадах.
Третього квітня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва повністю закрив одну судову справу, а згодом Шостий апеляційний суд визнав правоту екологістів й у другій справі.
Так екологи та зоозахисники довели, що і в нашій країні можна домагатися правди, змушувати чиновників приймати рішення на захист природи, вигравати суди. Ця перемога стала можливою завдяки об'єднанню зусиль багатьох природолюбів та різних організацій, екологічно свідомих чиновників, політиків і громадськості.
Що далі?
Червонокнижний статус – важлива річ. Але для повного відновлення популяції лося держава має зробити ще чимало кроків. Потрібно налагодити якісний облік, охорону, розробити і втілити програму відновлення чисельності.
Зараз у Верховній Раді, а точніше – у Комітеті з екологічної політики обговорюється законопроєкт 3091 «Про державний екологічний контроль».
Без його ухвалення неможлива реформа Державної екологічної інспекції. На сьогодні екоінспекція не має достатньо ресурсів, повноважень, можливостей для налагодження якісної охорони у тому числі й тваринного світу. Тому закликаю депутатів якнайшвидше допрацювати на ухвалити цей такий потрібний і лосям, і усій українській природі закон.
Як ми вже повідомляли, екологи вимагають створення нового нацпарку на Харківщині