Україна оновить національно-визначений внесок до Паризької угоди до 1 вересня 2020 року
На кліматичному саміті СОР25 у Мадриді делегати не змогли погодити єдину систему
інвентаризації викидів. Основна ціль цьогорічних переговорів кліматичного
саміту була прояснити основні правила міжнародної торгівлі квотами на викиди
вуглецю. По цьому питанню країни так і не прийняли рішення.
Як повідомила учасниця саміту, заступниця Міністра енергетики та захисту довкілля Ірина Ставчук, Україна вже кілька років поспіль виступає проти перенесення квот на одиниці викидів з Кіотського Протоколу, адже ринок цих квот буде функціонувати лише тоді, коли буде попит на ці квоти.
«Якщо на ринку буде багато одиниць, які будуть або дешево коштувати, або на них не буде покупців, відповідно не буде ринку. І навіть, якщо у нас будуть дуже гарні проекти, ніхто не буде зацікавлений їх реалізовувати,» - сказала заступник міністра.
Паризька Угода
На завершення 21-ї Конференції зі зміни клімату 12 грудня 2015 остаточний текст Паризької угоди був погоджений консенсусом всіх 195 країн-підписантів Рамкової конвенції з метою зменшення викидів парникових газів задля обмеження глобального потепління до 2050 року на рівні «значно нижче +2 °C. Адже глобальне потепління спричиняє посухи, танення льодовиків, затоплення прибережних територій, зникнення окремих видів тварин і рослин. Паризька угода
регулює заходи, які мають проводити країни світу зі зменшення викидів діоксиду
вуглецю з 2020 р. Паризька хартія прийде на зміну Кіотському протоколу, дія
якого закінчується.
На відміну від Кіотського протоколу, Паризька кліматична угода передбачає, що зобов'язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку.
Національно визначена участь
Паризька угода розглядається як «поворотна точка» у зменшенні темпів
глобального потепління. Участь кожної окремої країни у досягненні цієї мети визначається нею індивідуально та має назву «національно визначена участь».
Про виконання свого внеску кожна крїна звітує і переглядає їх кожні 5 років. Країни можуть кооперуватись і поєднувати свої національно визначені параметри участі.
Рівень національно визначеної участі кожної країни встановить зобов'язальну мету, як було і в Кіотському протоколі. Однак не буде механізму примусити країну встановити цю мету до певної дати.
Книга правил
З моменту прийняття в 2015-му Паризька угода досі залишалася документом певною мірою «розмитим». Вона не містить чітких вказівок про те, як звітувати країнам про
викиди та про виконану роботу по їхньому зменшенню так, щоб дані були
однотипними і дозволяли аналізувати прогрес у цьому питанні. І от цю проблему
вирішило прийняття “книги правил” кліматичної угоди. Щоправда, у найбільш
дискусійному питанні – методиці розрахунків при торгівлі квотами на шкідливі
викиди – країни так і не дійшли згоди.
Нагадаємо, що Україна ратифікувала Паризьку Угоду 1 серпня 2016 року
Оновлені внески мають включати реальну ситуацію: здешевлення
технологій ВДЕ та амбітні цілі кожної держави. Для України у цих переговорах важливі правила дії механізму реалізації Паризької Угоди.
Ірина Ставчук, заступниця Міністра енергетики та захисту довкілля:
«Зараз триває процес оновлення внесків у Паризьку зелену угоду від України. У 2015 році діяла ще стара енергетична стратегія. Зараз маємо нову енергетичну стратегію, згідно з якою ці викиди парникових газів значно скоротяться порівняно з тим, що було заявлено нами у 2015 році».
Заступник міністра зазначила, що паралельно йде процес підготовки інтегрованого політично-кліматичного плану в енергетичне співтовариство.
І цей план, і оновлені національно-визначені внески у Паризьку угоду будуть готові до вересня наступного року, і подані у секретаріат».
Ілля Єременко, голова Української кліматичної мережі:
”Історія міжнародного кліматичного процесу переговорів почалася 25 років тому, коли відбулася перша конференція сторін. За ці двадцять п’ять років викиди досі зростають.
Паризька угода була прийнята в 2015 році, 4 роки тому, і з часу Паризької угоди світові викиди виросли на 4%. Виникають питання до ефективності такого процесу переговорів, як можливості домовитися між країнами,
тому що інтереси дуже різні. Водночас переговори крім того, що там домовляються
між собою уряди країн, стають таким майданчиком для дедалі більшої кількості
інших зацікавлених сторін: міст, бізнесів, інвесторів.
Наприклад, 600 інвестиційних корпорацій звернулися до урядів про скорочення субсидій на викопне паливо і перехід на відновлюванні джерела енергії.
400 містдоєдналися до Альянсу кліматичних амбіцій, взявши зобов’язання до кінця 2015 року досягти вуглецевої нейтральності.( Тобто, балансу між викидами і
поглинанням парникових газів.) Урядам важко між собою домовитися, і тому у
процес повинні включатися всі: і представники громадськості, і бізнесу. Адже найшвидше технології відбуваються в умовах низько вуглецевого розвитку.
Ви знаєте, що Дональд Трамп оголосив про вихід з Паризької Угоди, США всіляко саботувала ці переговори, і те, що не було досягнуто рішень у цьому а значну роль відіграла позиція офіційної делегації США. А США, між іншим, на другому місці після Китаю за сукупними викидами СО2», – наголошує Ілля Єременко. Але водночас додає, що США як нація в цілому підтримують Паризьку угоду.
Президент США Дональд Трамп ще під час передвиборної кампанії заявляв, що вважає зміни клімату надуманою проблемою, і обіцяв, що США вийдуть із Паризької угоди, пояснюючи це невигідними умовами. Мовляв, угода обмежує промислове зростання США, вимагаючи “драконівських” фінансових зобов’язань.
Якщо США вийдуть з Паризької угоди, то за прогнозами
аналітиків, до них приєднається Бразилія, яка теж заявляє про подібні наміри. Відтак, включно з Росією та Туреччиною, які не ратифікували угоду з самого початку, йтиметься про 30% світових викидів СО2, які «забезпечують» ці країни. Звичайно, це ставить під загрозу майбутнє Паризької угоди, яка планувалася як глобальна і мала залучити всі країни.
Виконання Угоди всіма підписантами загалом буде оцінюватись кожні 5 років, перша така оцінка — у 2023 році.
Нагадаємо, майже 200 країн з 2 по 15 грудня дискутували про те, яким чином буде досягнута глобальна мета країн у Паризькій Угоді — утримання глобального потепління не більше ніж на 1,5 градуси. Країни ухвалили декларацію «Чилі-Мадрид. Час діяти», проте відклали ухвалення ключових рішень щодо врегулювання міжнародного ринку вуглецевих квот до наступних переговорів країн у Ґла́зґо (Шотландія).
