Тварини виступають у цирку, бо бояться покарання

Лорд Брайн, один із найвидатніших невропатологів ХIX століття, сказав: «Я особисто не бачу жодної причини для визнання розуму у людей і заперечення його у тварин... я, принаймні, не можу сумніватися, що мотивація та дії тварин керуються розумінням та почуттями, як і мої власні, і які, наскільки я знаю, такі самі яскраві».

У третю суботу квітня відзначають Всесвітній день цирку. Це час, аби знову нагадати: якщо цей цирк із тваринами — це шоу для садистів.

Про те, що виступи тварин у цирку пов'язані з насильством, говорить і світовий досвід.

• У 2003 році міжнародна зоозахисна організація Animal Defenders International врятувала з цирку в Чилі шимпанзе на прізвисько Тото, який під час виступу мав курити та пити чай. У цирку йому вибили зуби і гасили об його тіло цигарки — як покарання за непослух. Звільненого Тото відправили до заповідника у Північній Замбії.
• У серпні 2009 року британська преса розповіла про побиття металевим гаком, мітлою та вилами слонів у мандрівному цирку Big Top. Епізод став однією з причин заборони циркових вистав із тваринами в країні.
• У Перу ведмедиці Холіті відрізали кінчики пальців з пазурами і вирвали зуби, бо дресирувальники її боялися. Спочатку ведмедиця була вкрита густим шаром чорного й рудого хутра. Але суворе циркове життя не залишило від її блискучого хутра і сліду. Холіта стала більше схожа на гієну. Захисники тварин звільнили ведмедицю з в'язниці, перевізши її до ветеринарного центру в Лімі (Перу). У Холіти виявилися проблеми з диханням, артрит та інші тяжкі захворювання. Минули місяці, перш ніж вона знову повернулася до нормального життя. Здається неймовірним, але людям довелося заново вчити цю колись сувору хижачку захищатись — у цирку її природні навики були пригнічені.

З 1992 по 2017 рік Animal Defenders International задокументувала десятки епізодів насильства над цирковими тваринами та домоглася заборони на виступи у 20 державах. Усього використання тварин у цирках обмежене чи повністю заборонено у 51 країні.

Про ставлення цирків до своїх тварин говорить і поведінка циркових труп, коли їм забороняють участь тварин у номерах: циркачі просто викидають тварин на вулиці, присипляють або продають у приватні зоопарки — оскільки ці тварини стали більше не потрібні, адже вони були лише засобом заробітку.

У вересні 2019 року Окружний адміністративний суд Одеси вперше в Україні заборонив використовувати тварин у міському цирку.

Позов проти цирку в Одесі подали зоозахисники після позапланової перевірки з екоінспекцією, під час якої зафіксували порушення утримання диких тварин.

Це рішення стало першим у країні і становило значний прогрес у «поваленні застарілої циркової системи».

У кожного виду свої біологічні потреби, зокрема й поведінкові. Цирк ніяк не може їх задовольнити, проте й не намагається — навіщо зайві витрати. Циркова індустрія може наполягати, що навчити тварину трюків можна і не завдаючи болю — завдяки методам безболевої дресури німецького колекціонера тварин Карла Гагенбека, який у ХІХ столітті нібито виступав за гуманне поводження з тваринами у своїх цирках. Однак Гагенбек просто виключив із програми дресировок найсадистськіші методи, проте від заподіяння тваринам болю повністю не відмовився. Річ у тім, що ніякий цирк не може навчити тварин абсолютно всього спектру трюків, не завдаючи їм болю — цирк у гонитві за наживою не може витрачати на навчання тварини занадто тривалий час. Окрім того, інколи навіть самі трюки є болючими.

В Україні заборонили цирки з тваринами вже 30 міст, проте на державному рівні заборони досі нема. Сьогодні експлуатація тварин є у наступних цирках країни: Національний цирк України (м. Київ), Харківський державний цирк, Одеський державний цирк, Львівський цирк, Криворізький державний цирк, Запорізький державний цирк.

Можливо, тварини не мають вміння філософських роздумів або прагнень, якими наділена людина.

Проте мораль має глибоку еволюційну природу, і вона на мільйони років старша за людство. Усі соціальні ссавці — наприклад, вовки, дельфіни та мавпи — мають етичний кодекс, сформований у процесі еволюції та покликаний забезпечити групове співробітництво. Якщо цуценя кусається занадто сильно чи продовжує кусатися після того, як противник перекинувся на спину, визнавши себе переможеним, інші цуценята перестають його чіпати.

Крім того, тварини здатні переживати співчуття та допомагати пораненим і хворим родичам — або навіть представникам інших видів. Тобто у тварин є мораль і етика на своєму рівні розуміння.

Усі тварини, які використовуються в цирках, мають дуже схожу на нашу нервову систему, що реагує так само, як і наша, коли тварина перебуває в подібних обставинах, в яких ми відчуваємо біль: підвищення артеріального тиску, розширені зіниці, почастішання пульсу і, зрештою, мозковий спазм.

Через нудьгу, страх і неприродні умови у них розвиваються психічні розлади. Тварини кусають себе, б'ються об клітку, переступають із ноги на ногу. Багато тварин нагадують ходячі скелети, обтягнуті шкірою. Іноді для тварин немає ветеринарного контролю, адже часто за цим ніхто не стежить. Зазвичай тваринам видаляють пазурі, зуби, дають психотропні засоби.

Тварини, врятовані з цирків, часто страждають на поведінкові та психічні розлади, а також мають фізіологічні проблеми, які підсилюють зазначені розлади. В одних тварин розлади виникають через виховання в неволі все життя, в інших — набуті з часом, оскільки ці тварини спочатку були на волі. Ступінь розладів залежить від тяжкості пережитого. Багато тварин так ніколи і не відновлюються, або на цей процес можуть знадобитися роки. Наприклад, ведмедиця, поряд із чиєю кліткою  нескінченно голосно грала клубна музика, після порятунку з полону так і досі не може припинити трусити головою в такт неіснуючої музики.

Ті, що прожили все життя в неволі і тісній клітці, багато чого не знають про навколишній світ і бояться його. Їх треба всього вчити, як би вчила мама у дикій природі. Але ці тварини більше не довіряють людям і бояться їх, тож такий процес украй складний.

Хай там як, але зоозахисники намагаються повернути до нормального життя всіх урятованих тварин, а якщо цього не виходить і здоров'я та психіка тварини порушені так сильно, що виправити вже не вдається — зоозахисники намагаються забезпечити таким тваринам хоча б спокійні та комфортні умови. Всі реабілітаційні центри сильно залежать від фінансування з боку небайдужих, тому що більше люди жертвують коштів на їхню діяльність — то більше тварин можна врятувати.

Цирк із тваринами — це один із видів рабства, який не повинен мати права на існування.

Однак цирки не збираються здаватися. Як свого часу рабовласники чинили опір скасуванню рабства для людей, так і цирки пручаються скасуванню циркового рабства, висміюючи зоозахисників, нібито вони не про інтереси тварин турбуються, а на когось працюють.

Більше новин читайте на GreenPost.