Тренували кота-шпигуна за десятки мільйонів доларів, а він загинув на першому завданні: 3 найбожевільніші операції ЦРУ

6 хв на прочитання05 Серпня 2024, 16:37
Фото ілюстративне

Деякі з них настільки безглузді, що здаються вигадкою.

Холодна війна була часом не тільки протистояння наддержав, а й розквіту найнеймовірніших ідей у ​​сфері шпигунства та підривної діяльності. Центральне розвідувальне управління США, здається, було готове на все, щоб отримати перевагу над СРСР та його союзниками. «Дзеркало» розповідає про найдивніші та найабсурдніші операції американської розвідки, про які стало відомо з розсекречених документів і спогадів учасників подій. Деякі з них настільки безглузді, що здаються вигадкою. Проте все це справді планувалося, а деякі операції навіть втілилися.

«Акустичний котик»: десятки мільйонів доларів на створення кішки-шпигуна

У 1967 році в ЦРУ всерйоз замислилися про використання кішок як живих підслуховувальних пристроїв. Проект отримав кодову назву «Акустичний котик» (Acoustic Kitty). Ідея полягала в тому, щоби вживити в тіло тварини мініатюрний мікрофон і передавач, аби вихованець міг непомітно підбиратися до об'єктів спостереження та записувати їх розмови.

За словами колишнього офіцера ЦРУ Віктора Маркетті, тварині вживили цілий набір електроніки: батарею в черевну порожнину, до вух провели дроти, а хвіст використовували як антену. Ба більше, в мозок кішки вживли електроди, щоб контролювати її пересування та придушувати природні потреби на кшталт голоду чи сексуального потягу — щоб «пухнастий агент» не відволікався від завдання. Багато уваги приділялося тому, щоб імплантований пристрій не заважав природним рухам кішки. Тварина не мала відчувати ніякого дискомфорту чи роздратування від присутності електроніки.

На розробку «Акустичного котика» пішло п'ять років і, за деякими даними, близько 20 млн доларів (еквівалент суми, що перевищує 150 млн доларів в наші дні). Але перше ж польове випробування закінчилося катастрофою. Кішку випустили на завдання — прослухати розмову двох радянських агентів у парку. Але щойно вона вийшла з фургона з обладнанням, як її збила машина.

Втім, колишній директор Управління технічного обслуговування ЦРУ Роберт Воллес у 2013 році спростував цю історію на американському телебаченні. За його словами, проект згорнули через складнощі у дресируванні кішки — вона продовжувала робити те, що хотіла сама. За його словами, тварина, позбавившись електроніки, нібито прожила довге і щасливе життя.

Вампіри проти комуністів: як розвідка використала філіппінський фольклор для психологічної війни

На початку 1950-х років на Філіппінах розгорілося хукбалахапське повстання. Під час нього комуністичні повстанці, відомі як «хуки», боролися проти уряду країни. На допомогу філіппінській владі прийшли США, й американські спецслужби вирішили вдатися до вельми нестандартних методів.

Операцію очолив Едвард Лансдейл, колишній рекламник, який став офіцером розвідки. Армія завербувала його до Управління стратегічних служб (OSS), відомства-попередника ЦРУ. Лансдейл і його команда провели ретельне дослідження забобонів філіппінських селян, аби знайти найефективніші способи психологічного на населення.

Одна з найстрашніших операцій була пов'язана з місцевим повір'ям про асванга — вампіроподібну істоту з філіппінського фольклору. Дізнавшись, що загін хуків розташувався табором на пагорбі неподалік одного з сіл, Лансдейл вирішив розіграти для них справжню виставу.

Спочатку агенти ЦРУ поширили серед місцевих жителів чутки про те, що на пагорбі мешкає асванг. А потім перейшли до активних дій. Темної ночі, коли патруль хуків проходив стежкою, спецзагін філіппінських військових, навчений ЦРУ, безшумно викрав останнього бійця з групи. Його тіло підвісили вгору ногами, проткнули шию у двох місцях, щоб імітувати укус вампіра, та повністю знекровили. Потім труп повернули на стежку. Коли решта повстанців виявила тіло свого товариша без краплі крові, вони жахнулися. За словами Лансдейла, наступного ранку весь загін хуків у паніці покинув район.

Варто зазначити, деякі дослідники філіппінського фольклору сумніваються у ефективності цієї операції. Річ у тім, що в тій місцевості не було легенд про вампірів, схожих на європейські кровососи. Місцевий асванг (правильніше «мананангал»), за повір'ями, полював на вагітних жінок, а не висмоктував кров із шиї. Отже, не виключено, що повстанці були налякані не міфічним чудовиськом, а цілком реальною жорстокістю противника, готового на такі звірства.

Операція «Морські бризки»: як США випробовували біозброю на власних громадянах

У 1950 році ВМС США за підтримки ЦРУ провели масштабний експеримент з розпилення бактерій над Сан-Франциско та його околицями. Метою операції було вивчення можливості проведення біологічної атаки на велике місто.

Протягом шести днів, починаючи з 26 вересня 1950 року, екіпаж корабля-тральщика ВМС США розпорошував бактерії Serratia marcescens у повітря приблизно за 3 км від узбережжя Північної Каліфорнії. Ці мікроорганізми найбільш відомі своєю здатністю виробляти яскравий червоний пігмент. Ця яскрава особливість робить цей мікроб корисним в експериментах — через колір його легко виявити під час аналізу проб.

У наступні дні військові взяли проби у 43 точках міста та передмість, аби відстежити поширення бактерій. Результати показали, що мікроби швидко поширилися не лише Сан-Франциско, а й навколишніми районами. Мешканці цих територій, самі того не підозрюючи, вдихнули мільйони спор.

З погляду військових експеримент був успішним — він наочно продемонстрував уразливість великих міст перед біологічною зброєю. Але була одна проблема: військові вважали, що Serratia marcescens нешкідливі для людини. Це виявилося помилкою. Через тиждень після експерименту 11 жителів Сан-Франциско звернулися до лікарні Стенфордського університету із симптомами інфекції сечовивідних шляхів. При аналізі сечі лікарі виявили бактерії з характерним червоним відтінком. Це стало першим зареєстрованим спалахом інфекції Serratia marcescens. Один із пацієнтів, Едвард Невін, який відновлювався після операції на простаті, помер.

Військові проводили подібні випробування і в інших містах США протягом наступних двох десятиліть, поки в 1969 президент Річард Ніксон не припинив всі дослідження в галузі біологічної зброї. Громадськість дізналася про експеримент у Сан-Франциско лише 1976 року, через 26 років після проведення.

Більше новин читайте на GreenPost.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: