Теорія розбитих вікон має практичне застосування й у звичайному житті. Про це розповідає Телеграм-канал «Життя в порядку».
Теорія розбитих вікон стверджує, що потурання суспільства стосовно дрібних правопорушень провокує людей скоєння аналогічних чи серйозніших злочинів.
Психологічний механізм чудово ілюструється фразою: «Якщо іншим можна, то чому не можна мені?» — коли людина бачить, що скоєні іншими порушення правил не припиняються, вона перестає вважати правила обов'язковими для себе. У цьому умовна середня планка «допустимого порушення» у суспільстві постійно знижується, зумовлюючи збільшення кількості серйозних злочинів.
І навпаки: активна робота поліції щодо запобігання дрібним порушенням і покаранню порушників навіть найменших правил створює атмосферу нетерпимості до порушень загалом, а сама діяльність із припинення дрібних правопорушень дозволяє «попутно» затримувати чи суттєво обмежувати у можливостях рецидивістів, які зазвичай нехтують правилами поведінки у громадських місцях.
Як ілюстрацію автори теорії навели приклад із розбитими вікнами: якщо не замінити в будинку одне розбите скло, то незабаром у цьому будинку не залишиться жодного цілого вікна, а потім розпочнеться мародерство та різке погіршення загальної криміногенної обстановки в районі.
В організації простору теорія теж працює. Скажіть, ви складатимете річ, перш ніж покласти її в шафу, якщо в шафі бардак? Навіщо? Все одно там уже безлад.
Так само, коли все в шафі лежить акуратно, у вас буде значно більше мотивації скласти річ акуратно. З усіма іншими зонами в будинку буде те саме. Якщо зараз розслабитися, далі все ростиме, як снігова куля, а мотивувати себе на порядок буде в рази складніше.
Більше новин читайте на GreenPost.