«Шахідмобілі» та БТР часів Сталіна: Росія відправляє на фронт стародавні машини та використовує терористичну тактику

Війна в Україні триває вже понад рік, і на полі бою з'являється дедалі більше нових зразків техніки. При цьому часто «нових» означає «раніше не помічених на фронті», а зовсім не «сучасніших, ніж раніше». За фактом росіяни, схоже, знімають зі зберігання дедалі старішу техніку (яку намагаються модернізувати) чи намагаються підвищити ефективність звичних бойових машин, використовуючи їх у новому амплуа. У «Дзеркалі» зібрали кілька прикладів, що засвітилися на фото чи відео в останні тижні.

Бронетранспортер БТР-50П — машина зі сталінських часів

Донедавна на фронтах війни в Україні чи не єдиними бойовими системами, котрі пам'ятали часи Сталіна, були артилерійські гармати. Прикладом можна вважати гаубиці Д-1, розроблені 1943 року на заміну знаряддям Д-10 1930-х років (останні так звана ПВК Вагнер використала п'ять років тому в Сирії, але до України вони, здається, не дісталися).

Тепер ряди використовуваної ЗС РФ техніки, розробленої до 1953 року, поповнилися — в мережі з'явилися кадри радянських гусеничних бронетранспортерів БТР-50П, що перевозяться тягачами.

Під час Другої світової війни СРСР зосередився на танках і власних БТР не випускав зовсім, обмежившись американською технікою, що поставлялася ленд-лізом. Тільки післявоєнні роки радянські конструктори зайнялися питанням створення машин для перевезення піхотинців. Першими моделями стали легкий БТР-40 та середній БТР-152 — обидва на колісній базі. Проте вони мали не дуже гарну прохідність, і головне — не вміли плавати (тоді це вважалося критичним). Тому наприкінці 40-х — на початку 50-х, тільки-но поставивши перші бронетранспортери на озброєння, радянські конструктори зайнялися розробкою гусеничної плаваючої моделі — нею і став БТР-50.

Розробляв його НДІ у Ленінграді під керівництвом знаменитого Жозефа Котіна («відповідального» за створення легендарних радянських танків КВ та ІВ), щоправда, головний конструктор у машини був інший. Базою для нового БТР став радянський легкий плаваючий танк ПТ-76, одна з найвідоміших у світі машин у своєму класі. БТР-50 вийшов досить важким — більше 14 тонн, міг перевозити до 20 десантників і вмів добре долати водні перепони (та й узагалі завдяки гусеничному шасі мав непогану прохідність). Озброєнням машини служив звичайний 7,62-мм або великокаліберний кулемет.

Однак у машини був дуже слабкий двигун — дизельний В-6, що розвивав потужність усього 240 кінських сил. Це дозволяло навіть на шосе розганятися лише до 45 км/год, а перетятою місцевістю — і того менше. Перші варіанти бронетранспортера випускалися без даху — десантники ніяк не були захищені, наприклад, від осколків, що летять зверху, чи «коктейлів Молотова», які могли кидати з вікон.

За своєю порівняльною тихохідністю БТР-50 міг перевозити досить важкі вантажі, до двох тонн — конструкція машини дозволяла, наприклад, закотити на неї зброю (і, як показали випробування, навіть вести вогонь на ходу, перетворюючи бронетранспортер на ерзац-самохідку). Однак надалі ці можливості зникли — ефективно перевозити зброю було можливо лише у варіанті без даху, а піхота, яка пересувається на таких БТР, завжди буде зазнавати великих втрат. Тому в результаті дах над головами десантників усе ж таки з'явився. Тепер машина взагалі не передбачала можливості для стрільців вести вогонь, залишаючись усередині, — щоби вступити в бій, необхідно було залишити бронетранспортер.

У серійному виробництві БТР-50 був з 1952 по 1975 рік, і зовсім невдалою машиною його назвати було не можна. Однак дуже великий і дорогий бронетранспортер зі слабким двигуном що далі, то більше морально застарівав — і в результаті був замінений абсолютно на нього несхожим колісним БТР-60 (який і сформував вигляд «радянського бронетранспортера» — наступні моделі БТР-70 і БТР-80 дуже схожі саме на «шістдесятий»).

Чому росіяни відправили на фронт такі стародавні машини — не дуже зрозуміло (наприклад, про розконсервацію сучасніших БТР-60 нічого чути не було). Можливо, армії Росії була потрібна саме гусенична техніка — наприклад, через те, що в неї закінчуються запаси БМП-1 і МТ-ЛБ.

«Шахідмобіль» із МТ-ЛБ

Легкий багатоцільовий гусеничний транспортер-тягач МТ-ЛБ (у військах отримав прізвисько «мотолига») виконує зазвичай на війні ту саму роль «робочого коня», для якого він і створювався в шістдесятих і яку виконував у десятках конфліктів до цього, — возить вантажі й особовий склад. Проте днями російські військові вирішили застосувати старий бронетранспортер для своєї нової тактики, яка дещо нагадує методи ІДІЛ або Хезболли. З машини зробили «шахідмобіль».

Технічно це не дуже складно: по суті єдиним компонентом такої зброї є МТ-ЛБ. У десантне відділення машини помістили кілька сотень кілограмів детонуючого шнура для встановлення розмінування УР-77 і додали три осколково-фугасні бомби ОФАБ-100-120.

Загалом у транспортер помістили, як можна оцінити, приблизно тонну вибухівки чи навіть більше. Потім МТ-ЛБ якимось чином (швидше за все, заблокувавши важелі і педаль газу) підігнали до опорного пункту ЗСУ і так залишили. Після цього, очевидно, стався вибух. На одному відео видно наслідки — схоже, що одна людина вбита чи поранена, а околиці буквально знесло вибуховою хвилею, поламавши дерева. Російські джерела розповідали про те, що опорний пункт ЗСУ повністю знищений, і рапортували про десятки загиблих, але відео цього не підтверджує.

Український розслідувач із відкритих джерел Necro Mancer прокоментував атаку МТ-ЛБ: «Швидко ж 2-а армія світу докотилася до шахідмобілів, цікаво, смертники теж підуть?»

Зазначимо, що у збройних конфліктах «шахідмобілі» всіх мастей не стали важливою зброєю внаслідок їхньої значної вразливості. Тонка броня МТ-ЛБ легко пробивається з будь-якого гранатомета, рухатися він може тільки по прямій і є порівняно простою метою. Руйнувати такими методами опорні пункти противника можна лише за умови, що захисники дозволять машині подолати відстань до позицій, що вкрай малоймовірно і може спрацювати лише випадково. При цьому саму машину атакуюча сторона втратить гарантовано — а за вартістю бронетехніка аж ніяк не дорівнює цивільному автомобілю. В умовах, коли зі зберігання знімаються (цілком можливо, для заміни тих же МТ-ЛБ) бронетранспортери 50-х років, тактика близькосхідних терористів виглядає більш ніж сумнівною.

Т-62М «зразка 2022 року» — чи то модернізація, чи то ні

Про те, що основних бойових танків (навіть найстаріших, на кшталт перших версій Т-72) Росії не вистачає і вона відправляє на фронт Т-62М, що вироблявся з шістдесятих років минулого століття, відомо з літа. Враховуючи незадовільні за сучасними мірками характеристики танка, росіяни представили його серійну модернізацію на збройовому форумі «Армія-2022».

На танк поставили перископічний приціл, оснастили динамічним захистом («цеглини» сталевих пластин із вибухівкою, що підвищують захист танка від кумулятивних боєприпасів) і спеціальними ґратами від протитанкових гранат, а також встановили оптико-електронну систему на щоглі, завдяки якій танк отримав найкращий огляд. Загалом у такий спосіб планувалося модернізувати 800 танків. Однак, зважаючи на все, в результаті танки стали переробляти по-іншому.

У мережі з'явилося фото чергового Т-62, причому очевидно модернізованого — на ньому відсутня старий лазерний далекомір, а замість нього стоїть приціл 1ПН96МТ-02 (зараз такі приціли ставлять на різні російські танки, включаючи нові), а також димові гранатомети. При цьому на машині немає ні динамічного захисту, ні протикумулятивних ґрат, ні – найголовніше — щогли з оптичними приладами.

Зважаючи на все, конструктори вирішили не особливо напружуватися з удосконаленнями і зробили, по суті, зразковий аналог танків, які відправляли раніше до Сирії Башара Асада — з мінімумом покращень, зате порівняно простий і дешевий. Як і у випадку з модернізацією більш сучасного Т-72Б3, яку показали раніше, перед нами, мабуть, «модернізація військового часу», де на чільне місце ставиться не прагнення зробити машину значно кращою, а просто фізична наявність комплектуючих — якщо їх немає, то і так зійде. Чи з'являться на фронті у великій кількості справжні модернізовані танки, невідомо.

Також ми розповідали, хто міг пошкодити найдорожчий літак Росії в Мачулищах і чим він особливий.