Російські генерали — це художники-експериментатори, які не вчили історію — експерти

3 хв на прочитання12 Лютого 2023, 22:48

Військові рішення в РФ приймають, виходячи не з військових міркувань.

Страшні втрати, «драпи» і розгроми російської армії пояснюються тим, що рішення в Росії щодо фронту приймають не військові, а політики — «наскільки це слово підходить до банди, що окопалася там при владі», говорить головний редактор сайту «Кримінальні новини Ізраїлю» Сергій Ауслендер.

«Та сама історія з Бахмутом добре це демонструє. Звелів фюрер, тицьнувши пальчиком у карту, наступати ось тут — ми й наступаємо, нехтуючи азами військової науки, яка наказує концентрувати сили та переносити зусилля на інші ділянки, у разі невдачі», — вважає експерт.

Він нагадує, що вже не вперше в історії Росія демонструє такий підхід:: 7 січня 1942 року Червона армія розпочала Любанську наступальну операцію, маючи на меті прорвати блокаду Леніграда.

«Напередодні товариш Сталін, мабуть, натхненний успіхом контрнаступу під Москвою, наказав переходити в наступ по всьому фронту. Як завжди, не знайшлося нікого, хто б підказав йому, що армія до такого, як би це витонченіше, не зовсім готова. Ну самі поміркуйте: перед початком наступу в артилерійських частинах Волховського фронту була чверть боєкомплекту, війська виснажені попередніми боями, основному транспорту — коням просто нема чого жерти. А німці збудували потужну ешелоновану оборону, прорвати яку можна було лише нищівними ударами артилерії, авіації (вона майже була відсутня) та механізованих з'єднань (танків там теж майже не було). Результат був відповідним: повний провал операції та, як наслідок, продовження блокади з відповідними наслідками для цивільних. Німецьке командування першому етапі взагалі думало, що це розвідка боєм. Загальні втрати двох фронтів: ленінградського та Волховського оцінюються приблизно у 300 тисяч осіб. Нормальна така вийшла розвідка боєм. 

Це добре, що вони такі ненавчувані»,
— підсумовує Ауслендер.

Відомий військовий журналіст Аркадій Бабченко наголошує, що дії російського командування викликають нерозуміння лише через те, що «на них чомусь дивляться, як на воєначальників, і оцінюють саме з погляду стратегії та тактики».

«А насправді вони художники. Невизнані генії мистецтва. Бути російським генералом у 2023 році — це просто мрія будь-якого дослідника природи. Ніхто вже не матиме таких можливостей для досліджень. Раніше — навіть ще не так давно, навіть півстоліття тому, за Сталіна, наприклад — були. Але тепер уже нема», — говорить Бабченко.

Експерт нагадує, що, знаючи, що «м'ясо горить у танках від Джавелінів», російське військове командування прийняло рішення наварити на танк ґрати. Хоча вони допомагають тільки у випадку контактного підриву, і весь сенс у тому, щоб зруйнувати сам корпус гранати/ракети, поки кумулятивний струмінь не встиг сформуватися, а при дистанційному підриві, коли струмінь уже б'є зверху, «мангал» — це «мертвому припарки». Спробували зняти ґрати — знову не допомогло. І такий підхід вони демонструють у всьому, тому що знають, що їм за це нічого не буде.

«Сидиш на дивані, виноградинку в рот поклав, і такий — а давайте їх із катапульту на Бахмут зафігачувати? І всі такі: о, як оригінально, як свіжо, та ви, батечку, Трифоне Петровичу, художник, художник! Я моль, майн генерал. Експериментальне мистецтво. Кажу ж», — говорить Бабченко.

Нагадаємо також, «війна Росії з Україною буде найнебезпечнішою»: у США розсекретили прогноз держсекретаря 30-річної давнини.

Актуально

Читайте GreenPost у Facebook. Підписуйтесь на нас у Telegram.

Поділитись: