Страшні втрати, «драпи» і розгроми російської армії пояснюються тим, що рішення в Росії щодо фронту приймають не військові, а політики — «наскільки це слово підходить до банди, що окопалася там при владі», говорить головний редактор сайту «Кримінальні новини Ізраїлю» Сергій Ауслендер.
«Та сама історія з Бахмутом добре це демонструє. Звелів фюрер, тицьнувши пальчиком у карту, наступати ось тут — ми й наступаємо, нехтуючи азами військової науки, яка наказує концентрувати сили та переносити зусилля на інші ділянки, у разі невдачі», — вважає експерт.
Він нагадує, що вже не вперше в історії Росія демонструє такий підхід:: 7 січня 1942 року Червона армія розпочала Любанську наступальну операцію, маючи на меті прорвати блокаду Леніграда.
«Напередодні товариш Сталін, мабуть, натхненний успіхом контрнаступу під Москвою, наказав переходити в наступ по всьому фронту. Як завжди, не знайшлося нікого, хто б підказав йому, що армія до такого, як би це витонченіше, не зовсім готова. Ну самі поміркуйте: перед початком наступу в артилерійських частинах Волховського фронту була чверть боєкомплекту, війська виснажені попередніми боями, основному транспорту — коням просто нема чого жерти. А німці збудували потужну ешелоновану оборону, прорвати яку можна було лише нищівними ударами артилерії, авіації (вона майже була відсутня) та механізованих з'єднань (танків там теж майже не було). Результат був відповідним: повний провал операції та, як наслідок, продовження блокади з відповідними наслідками для цивільних. Німецьке командування першому етапі взагалі думало, що це розвідка боєм. Загальні втрати двох фронтів: ленінградського та Волховського оцінюються приблизно у 300 тисяч осіб. Нормальна така вийшла розвідка боєм.
Відомий військовий журналіст Аркадій Бабченко наголошує, що дії російського командування викликають нерозуміння лише через те, що «на них чомусь дивляться, як на воєначальників, і оцінюють саме з погляду стратегії та тактики».
«А насправді вони художники. Невизнані генії мистецтва. Бути російським генералом у 2023 році — це просто мрія будь-якого дослідника природи. Ніхто вже не матиме таких можливостей для досліджень. Раніше — навіть ще не так давно, навіть півстоліття тому, за Сталіна, наприклад — були. Але тепер уже нема», — говорить Бабченко.
Експерт нагадує, що, знаючи, що «м'ясо горить у танках від Джавелінів», російське військове командування прийняло рішення наварити на танк ґрати. Хоча вони допомагають тільки у випадку контактного підриву, і весь сенс у тому, щоб зруйнувати сам корпус гранати/ракети, поки кумулятивний струмінь не встиг сформуватися, а при дистанційному підриві, коли струмінь уже б'є зверху, «мангал» — це «мертвому припарки». Спробували зняти ґрати — знову не допомогло. І такий підхід вони демонструють у всьому, тому що знають, що їм за це нічого не буде.
«Сидиш на дивані, виноградинку в рот поклав, і такий — а давайте їх із катапульту на Бахмут зафігачувати? І всі такі: о, як оригінально, як свіжо, та ви, батечку, Трифоне Петровичу, художник, художник! Я моль, майн генерал. Експериментальне мистецтво. Кажу ж», — говорить Бабченко.
Нагадаємо також, «війна Росії з Україною буде найнебезпечнішою»: у США розсекретили прогноз держсекретаря 30-річної давнини.