У серпні, через два десятиліття, Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) знову схвалило препарат, який допомагає людям із певним типом пухлини головного мозку. Ось що Die Zeit розповідає про ціну цієї надії для сотень тисяч людей.
Новий препарат, який називається воразиденіб, є ще одним варіантом лікування певних гліом. Це різні пухлини, які можуть рости переважно в головному мозку, а також у спинному мозку чи вздовж зорового нерва.
Пацієнти з гліомою наразі мають три основні варіанти лікування: операція, променева терапія та хіміотерапія. Лікарі видаляють пухлину, наскільки це можливо, не зачіпаючи здорові частини мозку. Вони опромінюють те, що згодом відростає, або вбивають проліферуючі клітини хіміотерапією. Однак вони завжди вражають і здорові клітини. Променева терапія також може призвести до когнітивних розладів, а хіміотерапія є токсичною і може погіршити фертильність. Серйозні побічні ефекти навіть спонукають лікарів відкласти подальше лікування на деякий час після операції — адже вони добре знають, що пухлини продовжуватимуть рости.
Новий препарат із діючою речовиною воразиденіб від французького фармацевтичного виробника Servier має цілеспрямовану і тому м'якшу дію, більше схожу на прецизійний інструмент, ніж на ковадло, якщо порівнювати з хіміотерапією. Це дає лікарям новий варіант лікування до того, як їм доведеться вдатися до хіміотерапії.
Воразиденіб приймають як щоденну таблетку. Активна речовина потрапляє в мозок через кровотік і зупиняє подальший ріст пухлини — принаймні на певний час.
Це могло би стати початком нових форм терапії пухлин головного мозку. Але надія має свою ціну: у США лікування воразиденібом наразі коштує майже 480 000 доларів на рік, і досі незрозуміло, як довго хворі будуть змушені його приймати.
У США та Європі близько 10 з кожних 100 000 людей страждають на цю форму раку — чоловіки трохи частіше, ніж жінки. Гліоми отримали свою назву від гліальних клітин, які є життєво важливими для нервових клітин, підтримуючи їх і забезпечуючи поживними речовинами. Мутації призводять до того, що ці опорні клітини змінюються, розростаються і витісняють здорову тканину мозку. Це особливо характерно для гліобластом, які складають половину всіх гліом і є особливо агресивними. Крім того, приблизно кожен четвертий-п'ятий пацієнт з гліомою страждає від астроцитоми чи олігодендрогліоми. Для людей із цими двома формами новий препарат є новим варіантом лікування.
Пухлини головного мозку так важко піддаються медикаментозному лікуванню, тому що гематоенцефалічний бар'єр не дозволяє певним речовинам потрапляти в мозок із крові. Цей бар'єр є важливою перешкодою, яка захищає орган від шкідливих речовин або патогенних мікроорганізмів. Водночас він ускладнює потрапляння ліків до мозку. Новий агент — це невелика молекула, і дослідники адаптували її таким чином, аби вона могла проходити через гематоенцефалічний бар'єр.
У дослідженні науковці випробували його на 331 людині, які вже перенесли операцію, але ще не отримували хіміо- або радіотерапію. У пацієнтів, які отримували препарат, пухлини починали рости довше — в середньому вони виграли майже на півтора року більше часу. Препарат також відтерміновував подальше лікування радіотерапією чи хіміотерапією. Наразі збираються дані про те, чи дійсно пацієнти живуть довше з цим препаратом.
Найпоширеніші побічні ефекти, від яких страждає приблизно кожна десята людина, включають втому, головний біль, біль у кістках, суглобах і м'язах, а також діарею, нудоту та судоми.
Зрозуміло одне: цей новий препарат не виліковує пацієнтів, але він уповільнює прогресування їхнього раку. Результати «значні», але це лише крок до кращого лікування пацієнтів з гліомою, пише невролог Девід Шифф з Медичної школи Університету Вірджинії в Шарлотсвіллі (США) в коментарі, що супроводжує дослідження
Однак для хворих ці холодні цифри означають певний проміжок часу без обмежувальних побічних ефектів променевої терапії та хіміотерапії. Гліоми виникають переважно у молодих людей — середній вік постановки діагнозу в США становить 41 рік. Цей тип пухлини головного мозку може призвести до когнітивних розладів і пухлинної епілепсії. Вони заважають повсякденному життю, сімейному життю, стосункам і кар'єрі. Ліки, які можуть затримати прогресування, дають людям час на спілкування з друзями та родиною, на роботу, на те, що ті люблять робити.
Те, що цей препарат з'явився на ринку США, також пов'язано з тим, що науковці краще розуміють, як розвивається рак. Однією з характерних ознак пухлин є мутації в генах, які містять інформацію для певних білків, що, наче маленькі машинки, беруть на себе важливі функції в організмі. Це можуть бути, наприклад, ферменти, які діють як каталізатори й керують процесами в організмі. У чотирьох із п'яти випадків описаних тут гліом змінені гени певних ферментів, які допомагають метаболізувати вуглеводи, жири та білки з їжі й отримувати з них енергію. Мутація призводить до того, що ці клітини виходять із ладу і перетворюються на ракові. Препарат воразиденіб блокує ці змінені ферменти й таким чином запобігає розвитку злоякісних клітин.
Аби дізнатися, на які мішені можна впливати за допомогою ліків, дослідники вже майже 20 років працюють над оглядом пухлин та їхніх генетичних змін. Вони хочуть з'ясувати, які мутації, що прискорюють розвиток раку, можуть слугувати потенційною терапевтичною мішенню. Цей підхід вже дав багато успішних методів лікування інших пухлин, які перешкоджають раковим клітинам ділитися, рости або утворювати кровоносні судини.
Мішень у гліомах також була визначена на ранніх стадіях: ще у 2009 році дослідники описали, що в деяких пухлинах мозку гени цих ферментів мутують, тобто генетично змінюються. Через три роки інша команда змогла показати, що ці зміни можуть призвести до раку. Ще через десять років у США на ринку з'явився препарат, який вирішує саме цю проблему — принаймні в США дорослі та діти віком від 12 років, які мають цю мутацію, можуть спочатку отримувати воразиденіб замість хіміотерапії після хірургічного втручання.
Проте ще є чимало запитань до цього препарату. Зокрема автори пишуть, що таргетована терапія має найбільший потенціал, якщо її застосовувати на ранніх стадіях. Але коли це достатньо рано: невдовзі після операції чи лише тоді, коли рак починає рости?
Поки що бракує даних про довгострокові ефекти препарату. Як часто його можна застосовувати людині, щоб зменшити пухлину, запитує невролог Шифф. Як довго триває ефект? І чи може він покращити когнітивні функції та, зрештою, якість життя пацієнта? Наразі проводяться дослідження, щоб з'ясувати, як воразиденіб можна поєднувати з іншими варіантами лікування.
Більше новин читайте на GreenPost.