Пастка для клімату: як конфлікт США та Китаю зриває світовий енергетичний перехід

Сучасна боротьба за стримування кліматичних змін опинилася в епіцентрі жорсткого геополітичного суперництва двох наддержав. Як зазначає дослідник Гаррі Розга у статті для платформи Earth.Org, військовий конфлікт між США та Іраном, що спалахнув наприкінці лютого, став справжнім фінансовим подарунком для нафтогазових гігантів. Блокування стратегічної Ормузької протоки та стрімке зростання цін на пальне принесли викопному сектору додаткові 30 мільйонів доларів прибутку щогодини лише за перший місяць війни. Водночас ця криза безпеки змусила світ знову шукати порятунку в альтернативних джерелах, що спровокувало рекордне подвоєння експорту китайських сонячних панелей у березні.

Китай, який розпочав масштабні інвестиції в чисту енергетику ще 20 років тому, сьогодні утримує абсолютне лідерство: країна контролює 80–90% світового ринку вірогідних потужностей сонячних панелей та вітрогенераторів і патентує більше технологій, ніж будь-яка інша держава. За словами професора Колумбійського університету Адама Туза, КНР залишається «єдиною великою країною, що рухає енергетичний перехід із необхідною швидкістю та в потрібних масштабах».

Діаметрально протилежна ситуація розгортається у США. Адміністрація Дональда Трампа, що повернулася до Білого дому, повністю демонтувала попередні кліматичні зобов'язання щодо досягнення чистого нульового рівня викидів (net-zero) до 2050 року. Аналітики Climate Action Tracker назвали поточні дії США «найбільш агресивним та масштабним відкатом екологічної політики в історії», через що Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) вже вдвічі знизило прогноз зростання американських відновлюваних потужностей до 2030 року.

Оскільки глобальний перехід на відновлювану енергію економічно вигідний Пекіну, Вашингтон розгорнув масштабну протидію китайській експансії як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях:

• Митна війна: США послідовно запроваджують загороджувальні мита на сонячні панелі, відстежуючи ланцюжки постачань через треті країни — минулого року під обмеження потрапили В'єтнам і Малайзія, цього року — Індія та Індонезія.
• Енергетичний тиск на союзників: Білий дім укладає довгострокові контракти з ЄС, Японією та Південною Кореєю щодо закупівлі американського газу та нафти в обмін на оборонні зобов'язання. Американські газові компанії планують подвоїти експортні потужності до 2029 року.
• Дії урядових партнерів: Прем'єр-міністр Японії Санае Такаїчі згорнула субсидії для великих сонячних електростанцій, виступивши проти «покриття країни іноземними панелями», та спрямувала 36 мільярдів доларів в американські нафтогазові проєкти. Велика Британія з міркувань національної безпеки заблокувала будівництво заводу вітрогенераторів у Шотландії китайською фірмою вартістю 1,5 мільярда фунтів стерлінгів ($2,038 млрд).

На тлі того, як планета впевнено рухається до катастрофічного потепління на 2,6°C до 2100 року, ключове поле битви за клімат переміщується до Азії, де фіксується стрімке зростання економік Індії, Індонезії та В'єтнаму.

Незважаючи на те, що Індонезія погодилася щорічно купувати американську нафту та газ на 15 мільярдів доларів в обмін на тарифні пільги, подібні переговори з Індією зайшли в глухий кут. Війна з Іраном наочно продемонструвала Делі всі ризики залежності від нестабільних потоків брудної енергії.

Індія обрала шлях розбудови власного виробництва сонячних панелей. Хоча країна все ще залежить від китайської сировини, створення потужної внутрішньої бази дозволить Делі забезпечити власне економічне зростання. Ба більше, успіх Індії здатний послабити монополію Китаю на ринку відновлюваної енергії та знизити геополітичний градус навколо світового «зеленого» переходу.

Більше новин читайте на GreenPost.