Партнерство чи примус? Що експерти говорять про угоду між США й Україною

Зміст і сенс ресурсної угоди, яку от-от підпишуть Дональд Трамп і Володимир Зеленський, за кілька тижнів обговорень зазнали радикальних змін. Україна не поступиться США своїми надрами, однак і чітких гарантій безпеки в обмін на ресурси, судячи з усього, теж не отримає. Проте ця угода може відкрити шлях до виділення нових пакетів американської допомоги Україні, вважають у Reuters. Для Трампа це спосіб заручитися підтримкою республіканців у Конгресі та «продати» угоду як повернення грошей американським платникам податків. Аналітики переконані, що успішна угода збільшує шанси на позитивне для України голосування. У чому ж суть цієї угоди і які наслідки вона може мати для України? Про це розповідає Deutsche Welle.

Як ішли переговори щодо «рідкісноземельної» угоди

Дональд Трамп уперше заговорив про українські рідкісноземельні метали на початку лютого — президент США вимагав від України розплатитися ними за надану з початку війни допомогу, яку він оцінює в $500 млрд. Насправді до кінця минулого року США надали Україні допомогу менш ніж на $120 млрд, випливає з підрахунків Кільського інституту світової економіки.

За даними ЗМІ, Володимир Зеленський відмовлявся підписувати варіанти угоди щонайменше двічі. У день, коли Трамп провів телефонну розмову з Володимиром Путіним, проект угоди до Києва привозив голова американського Мінфіну Скотт Бессент. За кілька днів ще один варіант було запропоновано президенту України на Мюнхенській конференції з безпеки. Як розповів Зеленський на прес-конференції 23 лютого, його не влаштовували два ключові моменти: необхідність визнати борг і відсутність у документі гарантій безпеки для України.

«Україна не могла відразу погодитися на запропоновані умови, але й повністю відмовитися чи нескінченно затягувати переговори їй було складно. Ходили чутки, що Трамп був розчарований тим, що Зеленський не сказав одразу "так" і "амінь" угоді, і саме тому назвав українського президента диктатором, який править без виборів — що, звісно, ​​не відповідає дійсності», — сказала в інтерв'ю DW Сьюзан Стюарт, старша наукова співробітниця берлінського фонду «Наука і політика».

Про що США й Україна змогли домовитися

Варіант угоди, що вважається фінальним, був опублікований кілька днів тому у «Європейській правді» та інших українських ЗМІ. Документ передбачає створення фонду інвестицій у відновлення України, яким дві країни керуватимуть спільно, проте фінансовий контроль у ньому отримають США. Головне завдання фонду — відновлення української економіки до рівня кінця 2021 року.

Україна зобов'язується відраховувати до фонду 50 % майбутніх доходів від видобутку корисних копалин на нових родовищах. $500 млрд у тексті більше не згадуються. Хоча з огляду на те, що йдеться про відновлення України, ця сума виглядала б логічно. Трохи більше ніж у $500 млрд збитків, які завдала країні війна, оцінює, наприклад, Світовий банк.

Який фінансовий внесок зроблять США (і чи збираються вони це зробити), документ не розкриває. У преамбулі, втім, наголошується, що США вже надали Україні значну військову та матеріальну підтримку. У документі також не згадуються гарантії безпеки, одержати які сподівалася Україна. Сказано лише, що США підтримують зусилля України отримати їх.

А що рідкісноземельні метали?

Про рідкісноземельні метали в угоді не йдеться. Це не дивно з огляду на те, що підтверджених запасів в Україні відсутні. Є лише приблизні оцінки, зроблені ще за радянських часів, але сучасних даних немає, визнав у розмові з S&P Global колишній генеральний директор Української геологічної служби Роман Опімах. Геологічна служба США не включає Україну до списку країн, що мають значні запаси.

Ймовірно, Трамп «зачепився» за рідкісноземельні метали у так званому «плані перемоги», який Зеленський представив минулого року. Цей документ зокрема повідомляв, що «в Україні зосереджені природні ресурси, і зокрема критично важливі метали ціною в трильйони доларів», і пропонував партнерам інвестувати в їх розробку.

«Зеленський у своєму "плані перемоги", який він представив перед виборами в США, натякнув, що можна щось запропонувати Заходу, але у результаті все вийшло не так, як уявляла Україна», — коментує Сьюзан Стюарт.

Навіть якби Україна мала значні запаси, витягти з них еквівалент $500 млрд, як того спочатку хотів Трамп, не вийшло б. Обсяг світового ринку всіх рідкісноземельних металів не перевищує $15 млрд на рік, вказує колумніст Bloomberg Хав'єр Блас. Тому не дивно, що в якийсь момент, крім рідкісноземельних металів, Трамп почав вимагати так звані критично важливі мінерали (Україна справді має родовища, наприклад, титанові руди, а також графіти та літію), а потім перейшов до нафти й інших ресурсів.

Кому угода вигідніша — США чи Україні?

Документ вийшов дуже загальним і нікого, що ні до чого не зобов'язує — це рамкова угода. Реальним змістом його мають наповнити додаткові угоди, у яких буде прописано конкретні механізми.

«Ми не впевнені, що хочемо, щоб угода стала чимось більшим, ніж просто папірцем, тому що насправді не хотіли, щоб американці приїжджали й експлуатували наші природні ресурси», — зазначив у розмові з DW директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету Володимир Дубовик.

Але наповнення може бути різним. Наприклад, на своїй прес-конференції 23 лютого Володимир Зеленський пропонував, щоб Україна та США вкладалися спільно. При цьому Україна, на його пропозицію, могла б інвестувати не доходи від видобутку корисних копалин, а частину заморожених активів російського ЦП.

«За першими варіантами угоди складалося враження, що це буквально рекет, — про фінальний документ цього вже не можна сказати, абсолютно нормальна угода. Якщо підуть американські інвестиції в розробку і видобуток, це буде чудово, тому що в України, в українських компаній та українського уряду грошей на це немає», — резюмувала в інтерв'ю DW заступник директора українського Центру економічної стратегії Марія Ріпко.

Більше новин читайте на GreenPost.