Проблема онкохворих дітей є болючою не лише для нашої країни. Попри весь розвиток науки та медицини такі діти з’являються, і не всім із них можна допомогти. У чию сім’ю може прийти біда і що можна зробити, аби цього не сталося? Про це GreenPost розповів дитячий хірург і онколог Олег Коломієць.
— Яка динаміка поширення онкозахворювань серед українських дітей?
— Щорічно відзначаються незначні середньостатистичні коливання захворюваності у дітей, але явного приросту нема. Ідеться про відсоткове співвідношення хворих до кількості дитячого населення, і ця цифра доволі стабільна — плюс-мінус 5 %. Хіба що міняється нозологія: у якісь роки більше дітей із пухлинами головного мозку, у якісь — нирок чи кісток.
— На Вашу думку, які причини виникнення онкозахворювань у дітей? Що впливає на цю ймовірність?
— На відміну від дорослих, у дітей якихось явних причин немає (хіба що німці довели, що є хромосома, яка призводить до появи пухлини нирки), тобто екологічний чинник чи спосіб життя не впливає. У нас же є умовно екологічно чисті регіони, але якщо порівняти Дніпропетровську та Київську області з Закарпатською, то виявиться, що там діти так само хворіють на такі самі захворювання — ми ж на різних конференціях та з’їздах спілкуємося між собою, обмінюємось інформацією…
Більшість онкопатологій — це діти перших років життя.
Так, це звучить страшно, і для лікарів також — адже діти надходять у онкогематологічні відділення в ранньому віці, бувають і немовлята — вони народжуються вже з пухлинами, які фахівці діагностують на перших тижнях, а то й днях життя.
— Яка на сьогоднішній день ситуація з лікуванням онкохворих дітей в Україні? Які у нас є технічні та фінансові можливості?
— На основні онкопрепарати для лікування онкопатологій у дітей держава виділяє гроші, це всі знають. І наразі постачання таких препаратів доволі непогане. Здебільшого це оригінальні препарати, які використовуються у Європі — французького й німецького виробництва, не індійського. Тому батьки онкохворих дітей витрачають не так і багато коштів на придбання власне препаратів. Так, я теж періодично бачу в соцмережах, як збирають гроші на лікування онкохворих дітей, зокрема тих, що у нас лікувалися, але на які саме витрати — не завжди зрозуміло. Якщо йдеться саме про онкопрепарати, якими впливають на пухлину, — це одна ситуація. Якщо ж збирають на якісь потреби з високоспеціалізованої допомоги — аутотрансплантацію тощо (те, що раніше не фінансувалося, а тепер фінансується) — то незрозуміло, на що. Може, збирають на лікування за кордоном — там суми справді великі, десятки тисяч євро або доларів. Якщо люди, яких ми не направляли, а вони самі їхали в Ізраїль, в Італію, то стикалися з тим, що клініки зазвичай не беруть дітей із нашими аналізами, а починають обстежувати з нуля, і це також входить у цю суму.
Звісно, багатьох онкохворих дітей можна вилікувати без виїзду за кордон.
Наприклад, непогано лікуються пухлини нирок — нефробластоми, особливо на 1-2, але часто й на 3 стадії. На 4 стадії, коли є метастазування, уражаються легені, нефробластоми лікуються не дуже добре, але все одно порівняно з пухлинами кісток, остеогенною саркомою, на порядки краще — виживаність і можливість нормального життя набагато вище.
У нас є діти (тобто вони вже дорослі), які закінчили лікування 15-20 років тому, мають власних дітей — і таких немало. «Пухлина» не дорівнює «приреченість», їх можна вилікувати, головне — вчасна діагностика.
— Що мав би зробити МОЗ і що батьки, аби цифри онкозахворюваності серед дітей знизилися?
— МОЗ хіба що міг би організувати більшу пропаганду серед батьків, щоби зверталися при якихось незрозумілих симптомах до лікаря, не займалися самодіагностикою та самолікуванням. Краще зайвий раз сходити переконатися, ніж нічого не робити, сидіти, доки дитині не стане набагато гірше. Раннє звернення завжди сприяє ранній діагностиці, відповідно результати набагато кращі.
— Які ознаки мають насторожити батьків?
— Те, що нетипове й неодноразово повторюється. Наприклад, у дитини болить голова. День поболіла — таке трапляється, але якщо головні болі у дитини вже кілька тижнів — різниця є. Або біль у животі, який повторюється раз на два дні впродовж тижнів чи навіть місяців — це має насторожити. У таких випадках краще зайвий раз прийти до лікаря — а якщо лікар скаже, що нічого нема, то жити собі далі спокійно.
Принагідно нагадаємо про три ранкові симптоми раку, на які рідко звертають увагу.
Також ми розповідали про інші «безневинні» симптоми, які можуть свідчити про рак: розповідають лікарі.