З 1971 року до сьогодні середньорічна температура поверхні в Арктиці зросла на 3,1 °С, а температура мерзлоти в північній півкулі також збільшилася за останні десятиліття. Про це розповідає кандидат біологічних наук, еколог і науковий журналіст Марина Попова.
Згідно звіту Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC) під назвою «Про океан і кріосферу в умовах змінного клімату», який базується на дослідженнях з 2007 по 2016 роки, температура постійної багаторічної мерзлоти в Арктиці зросла на 0,39±0,15 °С, а острівної мерзлоти — на 0,20±0,10 °С. Майже 20 % арктичної багаторічної мерзлоти (3,6⋅10^6 км2) піддаються раптовим таненням. Особливо швидко розігрівається мерзлота на півострові Ямал, що представляє особливу тривожну тенденцію на планеті.
Науковці активно займаються прогнозуванням стану багаторічної мерзлоти в довгостроковій перспективі і для цього відстежують два важливих показники: температуру мерзлоти та міцність постійного талого шару (СТС). Зростання температури мерзлоти та збільшення міцності СТС свідчать про її танення. Проект CALM (Circumpolar Active Layer Monitoring), запущений в 1990 році, моніторить стан СТС на більш ніж 200 майданчиках у 15 країнах світу. Проект TSP відстежує температуру багаторічної мерзлоти в спеціально просвердлених свердловинах по всій Арктиці. Отримані дані використовуються для підготовки звітів про зміну клімату та побудови прогнозів зміни мерзлоти всіма науковцями по всьому світу.
На прикладі Шпіцбергена помічено постійне підвищення температури багаторічномерзлих порід на глибині до 80 м протягом останніх 20 років, особливо в верхніх 10–20 м, що призводить до поглиблення активного шару на 2,5 см в середньому щорічно.
Прогнози в галузі мерзлотознавства охоплюють період до кінця 2100 року і базуються на різних сценаріях викидів парникових газів IPCC — RCP (Representative Concentration Pathway). Залежно від сценарію, наприкінці XXI століття передбачається втрата від 2 до 66 % багаторічної мерзлоти при реалізації сценарію RCP2.6, і від 30 до 99 % при сценарії RCP8.5, який передбачає відсутність обмежень на викиди. Проте такий розкид значень викликаний невизначеностями в моделюванні, включаючи вплив пожеж на мерзлоту та зміну рослинного покриву, що додає складності в прогнозах.
Також ми розповідали Арктика й Антарктида реагують на зміни клімату по-різному: арктичний морський лід тане швидше за антарктичний.