Мовчазний біль та вічна шана: в Україні вшановують пам'ять загиблих і страчених у полоні Захисників та Захисниць

Щороку 28 липня в Україні відзначають День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, страчених, закатованих або загиблих у полоні. Ця дата є символом невимовного болю, скорботи та водночас безмежної вдячності українським воїнам, які пройшли через пекло ворожих катівень і віддали своє життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

Цей день покликаний нагадати світовій спільноті про невиправдані жорстокість і системні порушення Женевських конвенцій з боку країни-агресора, а також зберегти світлу пам'ять про кожного й кожну, чиє життя обірвалося у ворожому полоні.

Трагедія в Оленівці як символ злочинів проти військовополонених

Дата 28 липня тісно пов'язана із однією з найстрашніших трагедій сучасної російсько-української війни — масовим вбивством українських військовополонених у селищі Оленівка (Тимчасово окупована територія Донецької області) в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

Тоді внаслідок спланованого теракту — вибуху в бараці, де утримувалися полонені захисники «Азовсталі», — загинули щонайменше 50 українських воїнів, а понад 130 отримали важкі поранення. Теракт в Оленівці став черговим доказом того, що для агресора не існує норм міжнародного гуманітарного права та понять про військову честь.

Окрім Оленівської трагедії, правозахисні організації та правоохоронні органи України фіксують численні факти катувань, нелюдського поводження, ненадання медичної допомоги та позасудових страт українських полонених у російських тюрмах та фільтраційних таборах.

Порушення норм Женевської конвенції та міжнародний правопорядок

Згідно з III Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 1949 року, держави-учасниці конфлікту зобов'язані забезпечити:

• Гуманне поводження з бранцями за будь-яких обставин;
• Захист від актів насильства, залякування та публічної цікавості;
• Надання належної медичної допомоги, харчування та санітарних умов;
• Доступ представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) до місць утримання.

Систематичне ігнорування цих норм, застосування тортур, психологічного тиску та страти полонених кваліфікуються як важкі воєнні злочини та злочини проти людяності. Вони не мають строків давності і повинні бути розслідувані Міжнародним кримінальним судом (МКС) та спеціальними трибуналами.

Пам'ять, яка зобов'язує боротися

День вшанування пам'яті загиблих у полоні — це не лише день скорботи, а й заклик до дії для всієї держави та суспільства:

1. Продовжувати боротьбу за кожного бранця: посилювати тиск на міжнародні інституції та продовжувати обмінні процеси задля визволення усіх українців, які досі перебувають у російській неволі.
2. Документувати злочини: збирати доказову базу для майбутніх судових процесів, щоб кожен причетний — від виконавців до вищого військово-політичного керівництва РФ — ніс персональну відповідальність.
3. Підтримувати родини: надавати соціальну, юридичну та психологічну допомогу сім'ям загиблих і безвісти зниклих Захисників.

Кожне ім'я загиблого у полоні воїна є частиною нашої національної історії та ціни, яку Україна платить за свою свободу. Наш обов'язок — пам'ятати їхній подвиг і зробити все, щоб справедливість перемогла.

Історії загиблих у полоні - важлива частина нашої документальної спадщини про цю війну. Україна пам'ятатиме про кожного, хто пішов до війська та боровся за нашу незалежність та територіальну цілісність, нашу культуру та мову, нашу землю. Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими спільно з Платформою пам'яті “Меморіал” створено сторінку "Книга памʼяті загиблих у полоні" для вшанування памʼяті полеглих.

Більше новин читайте на GreenPost.