Міжнародний день біорізноманіття: що треба знати про сучасний стан українських екосистем

Починаючи з 2000 року для залучення уваги до проблем біорізноманіття, Генеральною Асамблеєю ООН 22 травня оголошено Міжнародним днем біологічного різноманіття. Біорізноманіття в сукупності є фундаментальною потребою для здоров’я людини, її харчування, економічної діяльності та засобів до існування. Діяльність всього людства нині призводить до того, що деякі види рослин і тварин зникають швидше, ніж будь-коли раніше.

Упродовж останніх 50 років (1970–2020) середня чисельність популяцій диких видів, за якими здійснюється моніторинг, скоротилась на 73%, згідно із показниками Індексу живої планети. Ці дані ґрунтуються на аналізі майже 35 000 трендів розвитку популяцій 5 495 видів амфібій, птахів, риб, ссавців і рептилій. Найбільшого спаду зазнали популяції прісноводних риб, зменшився на 8%, слідом за ними популяції наземних (69%) і морських (56%) тварин.

В Україні за останнє століття ми втратили назавжди популяції: кажана - довгокрила європейського, який востаннє спостерігався на Закарпатті у 1993 році; тюленя монаха - востаннє бачили біля берегів Кримського півострова на початку 1970-х років; стерв’ятник - останнє гніздування спостерігалося в горах Криму у 1958 році; орел степовий - останнє гніздування спостерігалося в заповіднику Асканія-Нова у 1980 році, осетер атлантичний або європейський та осетер шип - востаннє в уловах траплялися до 1960-х років; рибець малий - не трапляється у кримських гірських річках з 1975 року.

Великі хижаки — показник сталого біорізноманіття 

Великі хижаки сприяють збереженню екосистем, а їх присутність є передумовою для комфортного існування багатьох інших видів, зокрема і людини. Збереження природної рівноваги між найпростішими організмами (автотрофами), травоїдними та хижаками (адже всі вони взаємозалежні) забезпечує життєздатність і здоров’я середовища існування. 

Скорочення або втрата хижаків може запускати “ефект доміно” в екосистемі. Наприклад,

• зменшення популяції вовків призводить до зростання чисельності травоїдних тварин, які були їхньою здобиччю;

• більше травоїдних потребують більшої кількості рослинності, яка може не встигати відновлюватися за нових умов;

• часто копитні поїдають молоді дерева, через що ліс припиняє оновлюватися та не виростає до потрібних розмірів. Внаслідок цього бобрам може бракувати молодої свіжої деревини, а птахам — місць для гніздівлі та годівлі малечі;

• відсутність одного виду змінює середовище існування для інших видів, не здатних жити в зміненій екосистемі;

• з’являється ризик для гарантованого Конституцією права на екологічну безпеку та екологічну рівновагу.

В Україні також є хижаки, які потребують нашої уваги та збереження — ведмідь бурий та рись євразійська. Колись ці тварини були поширені чи не по всій території нашої країни, але сьогодні зустрічаються лише у Карпатах та на Поліссі. Попри те, що тривалий час і ведмідь, і рись охороняються законом, їхня чисельність суттєво не збільшується через нелегальне полювання та руйнування середовища їхнього існування.

Як WWF-Україна використовує інновації для збереження біорізноманіття? 

Революція у природоохоронних практиках: команда WWF-Україна продовжує сприяти вдосконаленню моніторингу, запобіганню конфліктам між людьми та тваринами й управлінню середовищем існування через технології та співпрацю. 

«У різноманітних ландшафтах українських Карпат і Полісся ведуться активні польові роботи, що досягають значних успіхів у моніторингу біорізноманіття. Україна бере участь у європейських проєктах, що забезпечує співпрацю з технологічними партнерами Sensing Clues і 3edata. Ці цифрові інструменти докорінно змінили підхід до польової роботи. Ми можемо збирати, обробляти та обмінюватися інформацією в режимі реального часу, що значно підвищує ефективність моніторингу та управління природними територіями», — Роман Черепанин, менеджер проєктів WWF-Україна.

Наука з практичним впливом: WWF-Україна активно сприяє науковим дослідженням у межах проєкту Nature FIRST у якому беруть участь 12 партнерів з 6 європейських країн, що реалізується на ключових територіях — транскордонна територія Марамуреш, дельта Дунаю, Анкарес-Коурель, гора Стара Планіна. 

У результаті співпраці від нашої країни були опубліковані два важливі дослідження:

1. «Динаміка чисельності та просторовий розподіл великих хижих в Українських Карпатах і на Поліссі» (2023). Це дослідження стало основою з української сторони для звіту Європейської комісії та ініціативної групи Міжнародного союзу охорони природи “Large Carnivore Initiative for Europe”(LCIE) щодо розподілу великих хижаків у Європі за період 2017–2023 років 
2. «Конфлікти між великими хижаками та фермерами/пасічниками в Українських Карпатах: структура, динаміка, просторовий розподіл та ефективні заходи співіснування» (2024). Стаття аналізує напади на худобу та пасіки великих хижаків та виявляє гарячі точки конфліктів, які впливають на формування стратегій WWF із запобігання конфліктам в Карпатах.

Картографування середовищ існування за європейськими стандартами: ще одним досягненням стало створення карт природних оселищ, що відповідають стандартам ЄС, зокрема оселищному підходу до збереження біорізноманіття відповідно до класифікації за системою EUNIS. У співпраці з 3edata команда WWF-Україна тепер має точні карти для управління критично важливими модельними територіями, зокрема в межах природоохоронних зон, визначених Бернською конвенцією. Ці карти використовуються у Верховинському національному природному парку.

Більше новин читайте на GreenPost.