Лікарі запевняють: карантин не працює. Чому?

Рішення ввести карантин приймали політики, а не епідеміологи/вірусологи/інфекціоністи. GreenPost розбирається, чому лікарі виступають проти карантину.

Куди кинь, то все клин

Ситуація, в якій ми опинилися, не є чимjсь новим і суто українським. Ще 8 березня 2011 р. Європарламент у своїй резолюції про оцінку заходів щодо «свинячого грипу» закликав держави-члени «активніше залучати медичних працівників на кожному етапі до підготовки та застосування стратегій запобігання та боротьби з пандемією».

Але світова спільнота й цього разу наступила на ті самі граблі. Рішення приймають чиновники від охорони здоров’я, котрі закінчили річний курс Public Health, а не лікарі, які вивчали медицину щонайменше 6 років. В усьому світі не бракує лікарів, які крутять пальцем біля скроні, коментуючи протипандемічні заходи, яких вживає їхній уряд.

Наприклад, ось інтерв’ю англійського інфекціоніста, директора медичного центру в Гамбурзі, професора Ансгара Лохсе. Він вважає, що продовження жорстких заходів призведе до економічної кризи, яка також коштує людських життів.

«Багато людей постраждають і помруть, оскільки інші лікарняні ліжка скоротяться через те, що соціальні та медичні послуги більше не надаватимуться», – наголошує Лохсе.

Інфекціоніст закликає розглянути альтернативні способи дочекатися вакцини проти коронавірусу, яка має з'явитися у кінці 2020 року. Наприклад, вироблення колективного імунітету. Тому центри денного перебування та школи повинні відкритися знову, вважає Лохсе.

«Сімейна ситуація в обмежених просторах загрожує надзвичайним конфліктним потенціалом, а економічна криза безпосередньо впливає на смертність, – говорить він. – І діти, і більшість їхніх молодих батьків не належать до групи ризику. Що швидше вони перехворіють, то краще».

Колишній міністр охорони здоров’я Ізраїлю, професор Йорам Ласс, говорить: уряди не можуть зупинити віруси, і при локдауні від депресії загине більше людей, ніж від коронавірусу.

Він наголошує: загальну істерію дехто використовує для своїх потреб, тому будь-який сумнів у «єдино правильній» концепції карається. А проте «свинячий» грип припинився без локдауну, нагадує Ласс.

«Кожен вірус створює антитіла. Уряд не може зупинити вірус. Що зупиняє вірус – це природний імунітет. Зупинити вірус постановою уряду неможливо. І ось питання: китайці стверджують, що вони зупинили вірус шляхом блокування, але блокування закінчено, і вірус рухається навколо, тож як захворюваність та смертність не продовжуються? Якби теорія блокування була правильною, вони продовжували би вмирати там. Хто це обговорює?» – ставить професор риторичне запитання.

Його співвітчизник, завідувач відділення реабілітації та геріатричної реабілітації єрусалимського Медичного центру «Хадасса», доктор Йорам Маараві, стверджує, що ізоляція є більшою загрозою для людей похилого віку, ніж сам вірус. Він підкреслює, що люди 65+ не є монолітною групою, і вік не є основним  критерієм для визначення групи ризику.

П'єтро Вернацца, головний лікар Клініки інфекційних захворювань та госпітальної гігієни в кантональній лікарні Сент-Галлен, Швейцарія, вважає, що деяких заходів було вжито лише тому, що так уже вчинили інші країни. На думку лікаря, ці заходи слід скасувати, бо вони не ґрунтуються на науці, варто захищати тільки групи ризику.

«Не те, щоб я вже знав, що є правильним шляхом, але принаймні нам слід краще інтегрувати наукові факти в політичні рішення», – сказав Вернацца.

І в Україні не краще

Лікар-епідеміолог із більш ніж 20-річним стажем Олексій Галімський вважає, що карантин може бути лише таким, як його визначає українське законодавство: додатковий комплекс обмежувальних заходів, які вживаються при введенні надзвичайного стану.  Лікар вважає, що   з погляду закону ніякого карантину в Україні нема. Наразі діють обмежувальні заходи протиепідемічного характеру, передбачені кабмінівською постановою 211. Значна їх частина  не має ніякого наукового і практичного обґрунтування, не кажучи про пряму  антиконституційність окремих заборон.

«Ця постанова відображає глибоку деградацію державного управління. У мене стажу держуправління з урахуванням служби за мобілізацією та контрактом понад 9 років, тому можу сказати: люди, які писали цей текст, навіть не уявляли, що саме забороняють, – упевнений Олексій Галімський. – Цю постанову не читали ні фахівці у сфері боротьби з інфекційними хворобами, ні фахівці з державного управління й державного права. У мене таке враження, що її писали й погоджували продавчині сємок».

Одним із небагатьох  правильних заходів «карантину по-українськи» Олексій Галімський вважає припинення занять у навчальних закладах. Інфекціоніст підкреслює: дитячі та юнацькі організовані колективи – це «реактор», потрапляючи в який, інфекції  дихальних шляхів інтенсивно циркулюють та набирають потенціал. Діти надзвичайно ефективно поширюють інфекції дихальних шляхів як між собою, так і заражають дорослих (батьків, учителів, вихователів), тому закриття шкіл та дитячих садків на карантин знижує захворюваність не лише дітей, а й дорослих. Олексій Галімський гадає, що до осені не варто відновлювати заняття.

А от інші заходи…

«Заборонити перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно" – що таке респіратор, виготовлений самостійно? – вчитується лікар у текст постанови. – Від чого захищає маска, виготовлена самостійно, яким технічним характеристикам вона відповідає? Якщо хтось виготовить її з тюлю – так, це буде маска, виготовлена самостійно, але ніякого ефекту не матиме. Та й визначення громадського місця в нашому законодавстві нема, тому ця норма просто шизофренічна. Не може постанова Кабміну спиратися на правовий вакуум, не можуть там звучати терміни і поняття, не визначені законом! Якщо під громадським місцем мався на увазі відкритий простір, то навіщо вдягати маску? На відкритому повітрі ніякі інфекції дихальних шляхів не передаються – включно з легеневою чумою! Достатньо дотримуватися відстані двох метрів.

На тлі Білорусі, яка не вводила жорстких обмежувальних заходів і в якій епідемія на сьогоднішній день відбулась, ми виглядаємо доволі сумно. Адже летальність (кількість загиблих від числа захворілих) від коронавірусу у них у 4 рази нижча за нашу», – констатує лікар.

На думку медика, аби протистояти епідемії, насамперед потрібно мати адекватну систему охорони здоров’я. Медична реформа фактично знищила профілактичну медицину… До ери Януковича діяла унікальна мережа санепідстанцій, на яку спирався МОЗ. При Януковичі СЕС по-живому поділили на  Держсанепідслужбу та лабораторні центри. А в 2014 році цю Держсанепідслужбу взагалі ліквідували – залишилися тільки лабораторні центри МОЗ, менша половина з цього організму, який і так уже працював не на повну потужність. Тому перед загрозою будь-якої епідемії ми зараз голі, босі й беззбройні. У часи СЕС були плани реагування на особливо небезпечні інфекції – на всіх рівнях було прописано, де у випадку занесення інфекції розгортається госпіталь, ізолятор, обсерватор тощо.

«Будь-який посадовець мав шпаргалку: він її відкривав і знав, куди бігти – де розгортати ліжка, де брати фахового консультанта (там навіть адреса та домашній телефон були). Для Києва такий план припинив діяти у 2016 році… Зараз думкою фахівців ніхто не цікавиться. Одна професорка – не хочу називати її ім’я, бо на неї зараз точаться нападки у ЗМІ – повторює: "населення" МОЗ не розуміє половини слів, які ти їм кажеш»,  - говорить Галімський .

Він розповідає, що у вересні минулого року, за його участі,  робоча група при МОЗ із поважних професорів та досвідчених лікарів розробляла проекти нормативних актів про відновлення  системи профілактичної медицини в Україні.

«Ще не було ніякого коронавірусу! Працівники ж МОЗ, які опікувалися цим питанням  всі напрацювання робочої групи просто спустили в унітаз! Ці держслужбовці неадекватні на побутовому рівні. Я як лікар рекомендував би їм усім невідкладну консультацію психіатра», - говорить Галімський.

Як вихід із ситуації, яка склалася, Олексій Галімський пропонує залучити науковців Інституту інфекційних хвороб та епідеміології ім. Льва Громашевського та одного-двох досвідчених прокурорів.

«Попросити їх уклінно: шановні, ми тут написали дещо, почитайте і викресліть те, за що нас потім посадять, якщо влада поміняється. Або: професори-епідеміологи сказали, що такі й такі заходи потрібні – чи можемо ми їх здійснити постановою Кабміну, чи все-таки для цього треба попросити пана президента зібрати РНБО й оголосити надзвичайний стан?

У нас є так звана "моно-більшість" у ВР, яка працює у турбо-режимі. Половина із них уміє лише натискати на кнопку, як мавпочка – то напишіть їм потрібний закон, і хай президент махне рукою "голосуйте, панове депутати: це 5 професорів і 2 колишні прокурори погодили". Бо самі вони не здатні зрозуміти те, що читають».

Утім, Уляна Супрун, котра найактивніше і впроваджувала медичну реформу в Україні, в одному зі своїх інтерв’ю в березні розкритикувала карантинні заходи уряду: «Зараз панічно і хаотично пробують щось організувати, щоб створити вигляд наявності якогось плану. Але поки виглядає, що карантин – це єдиний план, а не частина великого плану. Закриваємо всіх у хатах і все. Прийняти диктаторські закони і чекати, щоб все минулось, – так виходить».

Вона закликала «триматися демократичних принципів, здорового глузду та критичного мислення».

На запитання, як би діяла вона, бувши міністром охорони здоров’я, Супрун відповіла, що ще в січні урядовий штаб розробив би план дій, провівши аудит і закупивши те, чого бракує (насамперед засоби захисту для лікарів, які в Україні просто продали за кордон). Потім слід було відпрацювати чіткий алгоритм дій із первинною ланкою, з’ясувати, які існують тести й чи є можливість їх виробляти в Україні, і в разі потреби заздалегідь підготувати всі нормативні акти для закупівлі за кордоном. 

«За шість тижнів можна було перейти на повноцінну роботу такого урядового штабу. Тоді б ми були зараз на іншому рівні підготовки», – запевняє Уляна Супрун.

Різні лікарі та науковці можуть мати різні підходи до того, яких заходів варто вживати, щоб зупинити пандемію коронавірусу. Проте вони одностайні: політики знову приймають рішення, виходячи зі своїх потреб, а не дбаючи про здоров’я людей. І хоча б цього разу вже можна зробити висновки.