Німецький TikTok‑інфлюенсер Moe.Ha вирішив простежити шлях своїх кросівок, пожертвуваних до контейнера Червоного Хреста в Мюнхені. Прихований GPS‑трекер показав — вже за кілька днів вони опинились на полицях секонд‑хенд-магазину в Боснії і Герцеговині. Обурений результатом експерименту, автор підняв питання про прозорість систем благодійності — про це повідомляє Telegrafi.
За даними Telegrafi, Moe.Ha залишив пару кросівок у контейнері Червоного Хреста, маючи надію, що вони допоможуть нужденним. Але вже через кілька днів GPS‑трекер показав, що вони подорожували автошляхом через Загреб і опинились у Боснії, в місті Цазін, де продавались за 10 євро.
Коли інфлюенсер дізнався про такий поворот, він вирушив до Боснії особисто. У магазині працівниця пояснила, що товар привозять з Німеччини, і що її бос родом із Боснії, зараз мешкає в Німеччині — без згадки про благодійну пожертву.
Як зазначає видання Dagens, Red Cross щороку накопичує десятки тисяч тонн одягу: лише близько 10 % спрямовується безпосередньо на допомогу, близько 40 % — йде на продаж, решта — на переробку чи утилізацію. Це звична практика, але для жертводавців вона часто залишається непрозорою.
Користувачі Reddit додають:
Вони продають пожертвувані товари компаніям, які потім перепродують їх на кілограми… а потім витрачають гроші на те, що їм потрібне для їхньої гуманітарної діяльності.
Це підкреслює дилему: коли благодійність бачиться як щира допомога, а трансформується в торгівлю — виникає питання етики.
За інформацією з Croatia Week, шлях кросівок пролягав через Австрію, Словенію, Хорватію — і завершився в Цазіні, всього за п’ять днів після здачі в Мюнхені. Інфлюенсер навіть особисто поїхав до місця фінішу, щоб зафіксувати факт.
Такі знахідки викликали значний резонанс у соцмережах: користувачі сперечаються, чи це порушення довіри, чи цілком нормальна процедура, адже кошти від продажу підтримують гуманітарні програми Червоного Хреста.
Цей випадок став дзеркалом системи, що перетворює щедрість на комерційний обіг. Люди, спонукані небайдужістю, не завжди усвідомлюють: їхня допомога може перетворюватись на товар — і продаватися далеко від нужденних.
Водночас ця модель приносить кошти організації, які йдуть на медичну підтримку, реагування на катастрофи, допомогу переселенцям тощо. Але постає важливе питання — чи готові донори до того, що їхня пожертва може стати каталізатором торгівлі, нехай і під благородною метою?
Українці, що долають війну, знають — благодійна підтримка — це часто питання життя і смерті. Обмін довірою на прозору звітність — ключовий момент, від якого залежить ефективність допомоги. Якщо гуманізм підмінюється бізнесом — люди розчаровуються.
Також важливо відзначити, що країни на кшталт Росії чи КНДР підтримують свої агресивні режими, тоді як міжнародна спільнота покладає на гуманітарні організації подвійну відповідальність — і за порядок, і за етику дій.
Ця історія — не просто про кросівки, які опинилися за тисячу кілометрів від пожертвувача. Це урок про важливість прозорості, етики та довіри у благодійності, особливо в умовах, коли мільйони життів залежать від чесності гуманітарних потоків.
Більше новин читайте на GreenPost.