Країна-бензоколонка забруднює нафтою усе навколо

Нещодавня масштабна аварія в російському Норильську, внаслідок якої стався розлив дизельного палива й у  воду та ґрунт потрапило 20 тисяч тонн нафтопродуктів, вкотре привернув увагу до ганебної екологічної й економічної політики Росії. Ця країн-бензоколонка, як влучно її назвав сенатор Джон Маккейн, заради порятунку своєї економіки, заради отримання коштів на фінансування тероризму й можливості вести війни в різних куточках світу, закриває очі на кричущі порушення екологічних норм і правил. Це підтверджує статистика аварій та протекціонізм держави Росія щодо своїх нафтових компаній.

У той же час це нагадує про небезпечність планів нашого Мінінфраструктури, яке хоче перевозити нафтопродукти українськими річками Прип’ять та Дніпро і лобіює будівництво гігантоманського проєкту мегаканалу Балтика-Чорне море (Е40).

Що сталося у Норильську

Місто Норильськ розташоване на півосторові Таймир, за Полярним колом.  В українській історії воно добре відоме як місце ув’язнення борців за свободу України. Найбільшим повстанням в таборах ГУЛАГу був виступ в'язнів "Горлагу" саме у Норильську. Саме місто, шахти і металургійні заводи, на яких виплавляють мідь та нікель з видобутої тут же руди, будували ув'язнені ГУЛАГу. Одне з найзабрудненіших міст у світі.

Розлив нафтопродуктів в Норильську став першою аварією такого великого масштабу в заполярній Арктиці. За повідомленнями Greenpeace-Росія, у місті і на Таймирі введений режим НС (надзвичайної ситуації – ред.) міжмуніципального рівня. Також введено регіональний режим реагування, оскільки розлив рухається до моря. Нафтопродукти вже виявлені в річках Амбарна і Дальдикан. Наслідки аварії будуть ще довго спостерігатися, особливо в умовах північної природи. Це може змінити життя корінних народів, вплинути на здоров'я людей.

«Аналогічна за масштабами аварія сталася 30 років тому біля берегів Аляски (аварія танкера Exxon Valdez), її наслідки можна до сих пір спостерігати. Аварія коштувала компанії-винуватцю понад 6 мільярдів доларів, така була вартість завданих збитків та робіт з ліквідації наслідків аварії. У Росії часто компанії уникають фінансової відповідальності за екологічні збитки. Це повинно припинитися: Greenpeace звернувся до уряду з пропозиціями змінити федеральні закони, щоб запобігти екологічним катастрофам, подібнім події на Таймирі», - повідомляє Greenpeace-Росія на своєму сайті.

Російське відділення Greenpeace звернулося до голови уряду РФ Михайла Мішустіна з проханням доручити Росприроднагляду і Ростехнагляду провести позапланову перевірку дотримання законодавства (включаючи перевірку дотримання технічних нормативів) на всіх об'єктах в Арктиці, що містять значну кількість нафти або нафтопродуктів. А також взяти під контроль об'єктивне проведення розрахунків екологічної шкоди за діючими методиками і стягнути цю шкоду в повному обсязі.

«Крім того, експерти Ґрінпіс пропонують голові Державної Думи В'ячеславу Володіну скасувати норми, за якими зараз органи державного нагляду змушені узгоджувати з прокуратурою позачергові перевірки небезпечних об'єктів. Також необхідно зобов'язати екологічні наглядові органи проводити перевірки при отриманні інформації (як у вигляді звернень, так і в публікаціях в інтернеті) про можливі істотні загрози населенню і довкіллю. При відмові від проведення перевірок повинна бути передбачена відповідальність», - інформує прес-служба Greenpeace-Росія.

Наразі в Україні позапланові перевірки порушень екологічного законодавства дозволені за умови отримання Державною екологічною інспекцією письмового звернення від фізичної особи (від громадянина). В такому зверненні треба зазначити точне місце порушення та вказати, які саме екологічні права особи порушено. Громадські організації України вимагають, щоб були також дозволені перевірки за зверненнями юридичних осіб.

Як сьогодні ігнорується природоохоронне законодавство в Росії

На думку російських екологістів, екологічний контроль повинен бути посилений, а експлуатація об'єктів повинна проходити під особливим контролем для попереджень аварій, особливо в умовах танення вічної мерзлоти через глобальні зміни клімату.

«Проте зараз відбувається зворотна ситуація, в якій промисловці домагаються мораторію на дію деяких екологічних вимог. Мінприроди Росії днями опублікувало законопроєкт про відстрочку плати за негативний вплив на довкілля до 1 березня 2021 року. Ним передбачається, що несвоєчасне або неповне внесення, так само як і невнесення протягом 2020 року квартальних авансових платежів по платі за негативний вплив на навколишнє середовище особами, зобов'язаними їх вносити, не тягне за собою сплату пені», - ідеться у повідомленні Greenpeace-Росія.

В Україні протягом останніх 6 років влада двічі оголошувала мораторії на екологічні перевірки, чим було завдано значної шкоди довкіллю та справі охорони природи. Наразі також зупинені планові перевірки через карантин і епідемію коронавірусу. Політика так званої «дерегуляції», яку проводив спочатку уряд Гройсмана (акти дерегуляції готував очолюваний Олексієм Гончаруком Офіс ефективного регулювання), а згодом продовжив уряд Гончарука, суттєво послабила екологічний контроль.

Свідомо закриваючі очі на порушення екозаконодавства нафтовиками, уряд Росії фактично нищить природу і своєї країни, й клімат в усьому світі.

«Таке ставлення до природи не відповідає ні світовим тенденціям, ні здоровому глузду, ні очікуванням росіян від державних органів. Це також породжує відчуття безкарності у природокористувачів. За статистичними даними, інвестиції в основний капітал, спрямовані на охорону довкілля та раціональне використання природних ресурсів, вкрай малі», - прокоментував ситуацію директор департаменту програм, досліджень та експертизи в Greenpeace Росії Іван Блоков.

Хронологія найбільших випадків розливу нафти і нафтопродуктів в Росії

За даними моніторингу Росприроднагляду, в 2019 році в Росії було зареєстровано 819 випадків розливу нафти на загальній площі 93,6 га. У 2018  - 3 053 випадки на площі в 214,5 га.

За даними інформагенцїї ТАСС в історії РФ трапилося не менше восьми масштабних випадків розливів нафти - коли сумарна маса нафти або нафтопродуктів перевищувала одну тисячу тонн.

Найбільш пам’ятним випадком для українців є «подарунок» від північного сусіда у вигляді 10 тонн нафтопродуктів, які внаслідок аварії російських кораблів розлилися в Керченській протоці і забруднили десятки кілометрів нашого узбережжя. Це сталося 11 листопада 2007 року в умовах сильного шторму в районі 451-ї якірної стоянки. Ця стоянка використовувалася як перевалочний майданчик -  для уникнення належного оподаткування, як це мало відбуватися за українським законодавством.

Чотири російських судна - вантажні "Вольногорськ", "Нахічевань", "Ковель" і нафтоналивний танкер "Волгонефть-139" зазнали аварії. Крім того, суховантаж "Камюст-1" затонув в районі мису Піщаний. Танкер розламався надвоє. З задньої частини судна, яке перевозило 3,5 тис. тонн мазуту, витекло близько 1,3 тис. тонн, ще близько однієї тис. тонн вдалося відкачати з борту. Всього в результаті чотирьох аварій в протоку потрапили 2 300 тонн мастильних матеріалів, 5,5 тонн дизельного палива, більше 1,3 тис. тонн мазуту і 7 тис. тонн сірки. Була забруднена акваторія Таманської затоки і прилеглої берегової смуги протягом близько 250 км в Росії і Україні, загинули до 35 тис. птахів. 

Росія тоді оцінила свої збитки у 30 млрд рублів. Державна комісія України з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій оцінила тоді претензії до Росії про відшкодування збитків у розмірі близько 1,5 млрд доларів. Збитки досі не стягнуті. А жаль.

Чимало нагидили російські нафтові компанії й у своїй власній країні

1994 Республіка Комі, 94 тис. тонн нафти

У липні-серпні 1994 року в Усінскому районі Республіки Комі на нафтопроводі "Возей-Головні споруди" через корозію утворилися численні отвори, з яких на ґрунт вилилося, за оцінкою експертів МНС Росії, до 94 тис. тонн сирої нафти. Подія стало найбільшою екологічною катастрофою за попередні 20 років в історії нафтовидобутку на території СРСР і РФ. Нафтопровід не мав дієвого антикорозійного захисту і працював з 1970-х років без належного ремонту. Забруднена територія включала в себе вісім населених пунктів із загальною чисельністю населення 63,5 тис. осіб, загальна площа забруднення досягла 270 га. По річці Печора нафта дійшла до Баренцева моря, нафтова пляма розтягнулася на 18 км. У вересні-жовтні 1994 року в результаті зливових дощів сталося вторинне забруднення на великій території вздовж річок Колва й Уса. Збір нафти і рекультивацію на ділянках розливів вдалося завершити тільки в першій половині 2000-х років.

1997, Саратовська область, 1,5 тис. тонн нафти

16 лютого 1997 в Саратовській області в результаті розриву нафтопроводу "Самара - Тихорецьк" розлилося близько 1,5 тис. тонн нафти. Було забруднено 10-12 га. У струмок, що впадає в Волгу, потрапило близько 200 тонн нафти. Вміст нафтопродуктів у Волгоградському водосховищі перевищував максимально допустиму величину в 10 тис. разів. Відновлювальні роботи на нафтопроводі завершили 19 лютого 1997 року.

1999 рік, Башкирія, одна тис. тонн нафти

12 червня 1999 року в Славутському районі Башкирії, поблизу села Терменево на кордоні Челябінської області, стався розрив магістрального нафтопроводу "Туймази - Омськ - Новосибірськ". Всього з труби витекло близько однієї тис. тонн нафти, при цьому близько половини цього обсягу потрапило в річку Ай. У зоні екологічного лиха опинився пам'ятник історії і культури - печерний комплекс Сікіяз-Тамак. Рекультивація сільгоспугідь і очищення водойм зайняли кілька місяців.

2003, Пензенська область, 10 тис. тонн нафти

29 січня 2003 року в Пензенській області, в 4 км на південний захід від Кузнецька, стався прорив труби магістрального нафтопроводу "Дружба". Нафта загорілася. Вилилося близько 10 тис. тонн сирої нафти, площа розливу склала 2 тис. кв. м. Витік стався під час профілактичних робіт. Практично вся нафта, що витекла, згоріла. Поширення пожежі вдалося зупинити за рахунок оперативного зведення піщаних валів. Збитки - 50 млн рублів.

2004, Іркутська область, 4,5 тис. тонн нафти

15 листопада 2004 року в Іркутській області, на магістральному нафтопроводі "Західний Сибір - Ангарськ" (належить компанії "Транснефть"), в промисловій зоні між містами Зима і Саянськ, стався розрив труби. В результаті на поверхню витекло близько 4,5 тонн нафти. Основна частина пального сконцентрувалася в котловані, з якого брали ґрунт на відсипання доріг. Витрати на ліквідацію наслідків аварії - 40 млн рублів.

2012, Ненецький автономний округ, 2,2 тис. тонн нафти

20 квітня 2012 року в Ненецькому автономному окрузі при проведенні робіт з розконсервації свердловини стався неконтрольований викид нафти. Фонтан вдалося заглушити тільки зранку 22 квітня. Збитки від аварії - 13,5 млн рублів.

2020, Приморський край, 1,6 тис. тонн мазуту

14 березня 2020 року в Находці (Приморський край) в результаті вибуху стався викид з ємності близько 1,6 тис. тонн мазуту на площі близько одного га. В результаті постраждали розташоване поруч озеро Солоне і його берегова смуга. 

Чому нафта у Росії усе ще прибуткова

Висока рентабельність нафтогазовидобувної галузі Росії ґрунтується на державній політиці, спрямованій на створення особливих економічних умов для нафтогазових компаній. Таких висновків дійшли автори доповіді «Ціна екологічного демпінгу у нафтовій галузі». Як приклад вони наводять два способи підтримки високої прибутковості видобутку нафти у Росії:

1) підтримка за рахунок різноманітних податкових пільг, звільнення від митних платежів і деяких інших заходів з метою підтримання високої рентабельності і рівня інвестицій у видобуток нафти;

2) створення умов, за яких нафтові компанії здатні ухилитися від повної фінансової  відповідальності за нафтові розливи, що призводить до недоінвестування значних коштів в підтримку безаварійного стану промислових нафтопроводів.

У другому випадку, за оцінками авторів, розмір фінансової відповідальності (платежів, штрафів) за фактично заподіяну екологічну шкоду може досягати декількох сотень мільярдів рублів щорічно, що можна порівняти з не менш ніж 10% чистого прибутку нафтових компаній.

Нафтові компанії надають дані про 50 000 тонн нафти, які втрачаються щорічно в результаті проривів. Виходячи з цього обсягу, офіційний збиток від нафторозливів оцінюється приблизно в 10 млрд рублів на рік. Однак дані, що надаються компаніями, не відповідають реальній дійсності і сягають, за оцінкою міністра природних ресурсів і екології РФ Сергія Донського, 1,5 млн тонн щорічно, що приблизно в 30 разів вище того, про що заявляють компанії. А значить, і фактичний збиток від розливів, як мінімум, на порядок вищий.

За даними Росгідромету, в Північний Льодовитий океан щорічно виноситься до 500 000 тонн нафтопродуктів. За заявою заступника голови уряду РФ Юрія Трутнєва, ця нафта потрапляє в річки басейну Льодовитого океану з нафтових покладів.

Ґрунтуючись на формулі розрахунку платежу за понадлімітне скидання нафтопродуктів такого обсягу, можна зробити теоретичний розрахунок плати за скидання такого обсягу нафтопродуктів в річки Північного Льодовитого океану, який складе близько 160 млрд рублів на рік.

Як же вирішити проблему розливів нафти?

«Щоб вирішити проблему розливів нафти в Росії на системному рівні, Greenpeace ще в 2016 році запропонував розробити державну програму заміни старих нафтопроводів і зібрав понад 20 тисяч підписів на підтримку цієї ініціативи», - інформує помічник керівника енергетичного відділу Greenpeace-Росія Веда Кошовська.

Але навряд чи така програма буде ухвалена і реалізована. Росії потрібні кошти на ведення війни проти України, на підтримку маріонеткових урядів псевдореспублік, на дотації незаконній владі анексованого Росією Криму, на ведення інформаційної війни проти ЄС, США та усього демократичного світу.