Кліматична дипломатія в Бангкоку: Україна наполягає на прискоренні підготовки глобальних звітів IPCC

Наприкінці березня 2026 року в Бангкоку відбулася шістдесят четверта пленарна сесія Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC), яка стала ареною напружених дискусій щодо майбутнього глобальної екологічної аналітики. Ключовим питанням порядку денного стала підготовка сьомого циклу оцінювання (AR7) — фундаментального документа, що формує науковий базис для прийняття політичних рішень у межах Паризької угоди. Основна суперечка розгорнулася навколо графіку публікації звітів: частина країн наполягала на максимальній гнучкості термінів, тоді як інша група держав, серед яких чітко виділилася Україна, вимагала суворого дотримання дедлайнів задля збереження актуальності даних.

Українську делегацію на саміті представляли провідні науковиці Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України Людмила Малицька та Світлана Краковська. Їхня позиція ґрунтувалася на тому, що своєчасний вихід звітів IPCC є не просто формальністю, а критично важливим інструментом реальної кліматичної політики. Будь-яка затримка у публікації наукових висновків означає, що уряди країн світу будуть змушені ухвалювати стратегічні рішення на основі застарілої інформації або взагалі відкладати адаптаційні заходи. Це створює небезпечний вакуум у доказовій базі, що особливо критично в умовах зростання кількості екстремальних погодних явищ, які потребують негайної реакції вже сьогодні.

Для України питання актуальності кліматичних даних має практичне вимірювання, безпосередньо пов'язане з економічною стійкістю. Країна вже стикається з серйозними викликами: тривалими посухами, раптовими повенями та помітним зсувом сільськогосподарських сезонів, що потребує перегляду стратегій розвитку аграрного сектору та енергетики. Українські делегатки наголосили, що запізнілий звіт фактично втрачає свою цінність ще до моменту виходу, оскільки динаміка змін довкілля випереджає бюрократичні цикли. Саме тому Україна виступила категорично проти розмивання часових меж підготовки AR7, вбачаючи у цьому загрозу для ефективного планування адаптаційних заходів на національному та міжнародному рівнях.

Через відсутність загального консенсусу на сесії, представниці України запропонували компромісний варіант — перенести остаточне рішення на наступну сесію (P65), замість того, щоб погоджуватися на завідомо програшний варіант із затягуванням всього циклу оцінювання. Цю ініціативу активно підтримали країни Європейського Союзу, Швейцарія, Норвегія та Панама, сформувавши потужний блок прихильників «швидкої науки». Такий дипломатичний крок дозволив зберегти простір для подальших маневрів та підкреслив суб'єктність української наукової спільноти, яка не лише проводить фундаментальні дослідження, а й активно впливає на архітектуру глобальної кліматичної безпеки.

Більше новин читайте на GreenPost.