Хто і навіщо «тримає руку на пульсі» громадського сектору

У середині липня в інформаційному просторі з’явилася публікація президентки Асоціації професіоналів довкілля (ПАЕУ) Людмили Циганок, у якій прозвучала критика на адресу окремих громадських ініціатив у сфері екології. Авторка підняла питання ефективності донорської підтримки громадянського суспільства в екологічній сфері та окреслила наявність, на її думку, конфлікту між доцільністю міжнародної підтримки громадянського суспільства та його впливу на економіку країни.

Ця колонка викликала широкий резонанс серед представників екоспільноти. На її зміст публічно відреагували як окремі експерти, так і екологічні організації, зокрема МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), яка надала докладну відповідь, спростувавши низку тверджень, що прозвучали у згаданій публікації.

Крім того, у Facebook була оприлюднена спільна заява, підписана представниками низки провідних екологічних організацій — зокрема, ЕПЛ, ГО “Бюро екологічних розслідувань”, Zero Waste Lviv, Save Dnipro, ВГО “Всеукраїнська екологічна ліга” та інших. У ній автори висловили незгоду з позицією Людмили Циганок, наголосивши на важливості ролі громадських ініціатив у процесі демократичних змін, екологічної адвокації та захисту публічних інтересів.

Але після опублікування спільної заяви президентка ПАЕУ Людмила Циганок на своїй сторінці Facebook зробила пост, де спробувала спростувати свою попередню публікацію.

Зі свого боку, журналісти та редакції профільних медіа, серед яких і GreenPost, отримали численні звернення з проханням проаналізувати зміст обох позицій. Окремої уваги потребують питання:

•  Хто сьогодні фінансує громадський сектор в екології?
•  Які проєкти дійсно мають практичну цінність для держави й громади?
• Чи є конфлікт між донорською підтримкою, громадською діяльністю та ринковою конкуренцією?

Факт залишається фактом: міжнародна донорська підтримка десятиліттями є основою розвитку громадянського суспільства в Україні. Завдяки цій підтримці були реалізовані сотні проєктів, що стосуються моніторингу забруднення, посилення контролю за небезпечними відходами, запровадження принципів «забруднювач платить» та інших ключових елементів європейського екологічного права.

Україна, яка зараз проходить шлях євроінтеграції, має зобов’язання імплементувати європейські директиви у сфері довкілля. І саме незалежні екологічні організації часто є тими, хто допомагає адаптувати ці вимоги до національних реалій, навчає громади, готує експертні висновки, ініціює публічні консультації.

Коли ж окремі гравці ринку починають публічно ставити під сумнів доцільність такої роботи, це викликає здивування. Адже екологічна проблематика вимагає об’єднання зусиль, а не боротьби за вплив у публічному просторі. Саме синергія держави, бізнесу та громадськості дозволяє досягти балансу між економічними інтересами та захистом довкілля.

GreenPost продовжує стежити за розвитком ситуації та готовий надати майданчик для конструктивної дискусії. Адже, врешті-решт, питання збереження довкілля — це справа, яка має об’єднувати, а не роз’єднувати.

Більше новин читайте на GreenPost.