Хронологія захоплення ЗАЕС: як було створено ризик ядерної катастрофи в Україні

Запорізька АЕС (ЗАЕС) — найбільша атомна електростанція в Європі — перебуває під контролем російських військ від початку березня 2022 року. За цей час комплекс систематично зазнавав обстрілів і технічних ушкоджень, а його штатний зв’язок із енергосистемою України був неодноразово перерваний. Від кінця вересня — початку жовтня 2025-го виникла нова і особливо тривожна фаза: остання зовнішня лінія живлення була виведена з ладу, і станція кілька днів працювала лише на резервних дизель-генераторах — ситуація, яку МАГАТЕ назвала «нестійкою». 

Хронологія ключових подій 

4–5 березня 2022 — захоплення комплексу.
Російські сили увійшли до Енергодару й Захопили територію ЗАЕС; спостерігачі зафіксували важке озброєння на території станції, а також бойові дії в її околицях. Захоплення стало початком системної ескалації ризиків для ядерної безпеки. 

У відповідь на інтенсивні повідомлення про загрози МАГАТЕ надіслала експертну делегацію. Директор агентства Рафаель Гроссі відвідав ЗАЕС і публічно констатував: присутність військових на майданчику та перебування бойової техніки всередині комплексу «порушують усі сім стовпів ядерної безпеки», а також висловив стурбованість щодо фізичної цілісності обладнання. Агентство після цього утримує постійну технічну присутність і моніторинг. 

2022–2024 — період локальних обстрілів і інцидентів.
Поодинокі вибухи, попадання снарядів по промисловій інфраструктурі станції та прилеглих об’єктах, випадки пошкоджень допоміжного обладнання (насоси, кабелі, трансформатори), а також повідомлення про використання турбінних і технічних приміщень для дислокації військової техніки — усе це регулярно фіксували українські й міжнародні медіа та МАГАТЕ. У квітні 2024-го агентство повідомляло про підпали й удари дронами, які скидалися на допоміжні споруди одиниць. 

Червень 2023 — руйнування Каховської ГЕС і наслідки.
Знищення дамби, яка постачала технічну воду у низку об’єктів регіону, суттєво ускладнило логістику водного забезпечення. Хоча прямого аварійного ураження ядерних установок не було, втрата надійних джерел водопостачання посилила загальний ризик експлуатації систем охолодження. 

7 квітня 2024 та інші дати 2024–2025 — удари безпілотниками і вибухи поблизу реакторів.
Міжнародні звіти фіксували удари безпілотниками і вибухи на майданчику (у тому числі повідомлення про «безпосередні попадання» поряд з конструкціями), що підкреслює постійний ризик пошкодження допоміжних систем. МАГАТЕ наголошувало, що хоч прямої шкоди активній ядерній частині щастило уникнути, «фізична цілісність» об’єкта неодноразово порушувалася.

Кінець вересня — початок жовтня 2025 — виведення останньої лінії зовнішнього живлення.
За даними міжнародних розслідувань і супутникових знімків, в одному з останніх інцидентів було пошкоджено опору лінії електропередач — протягом кількох діб ЗАЕС залишалася без зовнішньої мережі і працювала на аварійних дизель-генераторах, необхідних для охолодження шести реакторних блоків у стані «холодного зупину». МАГАТЕ та незалежні експерти попередили, що тривала залежність від генераторів є «нестійкою», і якщо дизельне живлення не підтримувати або воно буде виведене, ризик перегріву палива — і, в гіршому випадку, більш серйозних ядерних інцидентів — зростає. Україна та міжнародні організації звинувачували російську сторону у блокуванні відновлення лінії; Москва у свою чергу заявляла про «атаки України». 

Що саме робить ситуацію небезпечною

1. Реактори в «холодному зупині» все ще потребують охолодження.
   «Холодний зупин» не означає, що реактор повністю безпечний без енергії: залишкове тепло від відпрацьованого палива в корпусі та у відпрацьованих паливних збірках потребує циркуляції охолоджуючої води і електроживлення для насосів — як правило, від зовнішньої мережі або резервних джерел. Тривала втрата зовнішнього живлення підвищує ризик порушення охолодження. 
2. Залежність від дизель-генераторів — тимчасове і вразливе рішення.
   Дизельні генератори мають обмежений запас палива і потребують підтримки (логістика палива, технічне обслуговування). Вони захищають від негайного інциденту, але не є довгостроковою заміною надійної зовнішньої енергомережі. МАГАТЕ прямо попереджало, що така конфігурація — «нестійка». 
3. Ураження допоміжної інфраструктури (трансформатори, кабелі, насосні станції).
   Більшість інцидентів не зачіпали енергоблоки безпосередньо, але завдали шкоди допоміжним системам, необхідним для безпечної експлуатації. Пошкодження трансформаторів, систем охолодження, засобів моніторингу радіації або комунікацій значно ускладнює роботу персоналу та реагування на надзвичайні ситуації.
4. Військова присутність та використання майданчика як форпосту.
   Дислокація важкого озброєння і безпосередня присутність військ на майданчику підвищують ймовірність помилкових попадань, інцидентів під час обстрілів і обмежують змогу незалежних експертів проводити повноцінні ремонти й оцінки. МАГАТЕ та міжнародні уряди закликали вивести війська з території АЕС — але цей заклик неодноразово ігнорувався.

Наскільки ймовірна «радіаційна катастрофа» 

Що говорить МАГАТЕ і фахівці:

Наразі (жовтень 2025) немає підтверджених сигналів про руйнування енергоблоків чи істотний викид радіоактивних речовин. МАГАТЕ відзначає, що реактори перебувають у режимі холодного зупину, а тимчасове охолодження здійснюється завдяки дизельним генераторам. Проте агентство неодноразово попереджало, що подовжена відсутність зовнішнього живлення або відмова резервних генераторів може призвести до критичного перегріву.

Найгірший сценарій (що біологічно та технічно можливо):

Якщо одночасно вийдуть з ладу зовнішні лінії, дизель-генератори й забезпечення їхнього палива, системи охолодження можуть перестати працювати; тоді паливо в активній зоні або у відпрацьованому сховищі може перегрітися, що теоретично може призвести до часткового розплавлення палива і викиду радіонуклідів. Це — сценарій високого ризику, хоч і відносно малоймовірний (за умови, що аварійні резерви підтримуються). МАГАТЕ підкреслює, що сучасні реактори мають множинні бар’єри безпеки, але ці бар’єри можна подолати при комбінації тривалих відмов і бойових дій. 

Порівняння з Чорнобилем і Фукусімою:

• Чорнобиль-1986 — реактор типу RBMK зазнав вибуху через конструкторські особливості та порушення операційних процедур; там була катастрофічна комбінація конструктивних дефектів та помилок персоналу.
• Фукусіма-2011 — аварія сталася через повне відключення електроживлення і аварійних систем після цунамі, що призвело до розплавлення палива.
  Запорізька ситуація більше схожа на Фукусімі в тому, що головна загроза — втрата електроживлення і охолодження; але сучасні системи і міжнародний нагляд дають кращі шанси на пом'якшення наслідків — за умови, що дизелі і лінії будуть підтримані. 

Оцінка: наскільки реальна катастрофа зараз?

• Короткостроково: пряма катастрофа — малоймовірна, якщо дизель-генератори і логістика пального збережуться та якщо міжнародний тиск сприятиме відновленню зовнішнього живлення. МАГАТЕ вважає, що ситуація «контрольована» за умови функціонування резервного живлення, але — «нестійка». 
• Середньо- і довгостроково: ризик зростає. Тривалі перебої з електропостачанням, повторні обстріли і обмеження доступу до ремонту/заміни обладнання створюють умови, за яких імовірність серйозної аварії значно підвищується. Особливо високий ризик у зимовий період або під час масштабних бойових дій у районі. 

Рекомендації (що має бути зроблено негайно)

1. Незалежний статус майданчика і виведення військ. Міжнародні інституції мають домагатися демілітаризації ЗАЕС і виведення важкої техніки з території станції — це фундаментальний крок для зниження ризику інцидентів. 

2. Відновлення та гарантування надійних зовнішніх ліній живлення. Відновлення пошкоджених опор і ліній та гарантії безпечного доступу ремонтних бригад. Міжнародні гарантії й супровід IAEA можуть бути критично важливими. 

3. Підтримка резервного живлення та логістики пального. Забезпечити безперервні поставки палива для генераторів та можливість швидкої заміни агрегатів.

4. Посилення моніторингу й допуск міжнародних інспекторів. МАГАТЕ має максимально розширити технічну присутність і звітування в режимі реального часу.

Висновок

Запорізька АЕС вже понад три роки перебуває у винятково небезпечній зоні — як через фізичне присутність військ і бойову активність, так і через постійні удари по допоміжній інфраструктурі. Нинішня залежність від аварійних дизель-генераторів і втрата зовнішнього живлення в кінці вересня — на початку жовтня 2025 року — роблять ситуацію «нестійкою» і підвищують вірогідність серйозного техногенного секретного інциденту, якщо не будуть вжиті термінові заходи з відновлення живлення, демілітаризації майданчика та гарантування логістики резервних джерел. Міжнародна спільнота, зокрема МАГАТЕ, продовжує наголошувати: уникнути катастрофи можна — але тільки якщо забезпечити безперервну енергетичну інфраструктуру і вивести бойові дії з безпосередньої близькості від реакторів.

Більше новин читайте на GreenPost.