Валентин Вишневський2 хв на прочитання11 годин тому
Суть проблеми: розмитість цілей
Суть екологічного податку полягає в тому, що суб'єкт-забруднювач має грошима компенсувати шкоду, завдану довкіллю. Лише за 9 місяців 2025 року український бізнес сплатив за свій вплив на екологію 4,2 млрд грн.
Проте, як зазначає "ЕкоПолітика", на місцях, у громадах, ці кошти часто використовують на заходи, які лише умовно можна назвати природоохоронними.
- Розподіл коштів: 55% екологічного податку (за винятком податку за радіоактивні відходи та викиди CO2) спрямовується до спеціальних фондів охорони навколишнього середовища областей, міст і громад.
- Наукова оцінка: Ще у 2019 році науковці звертали увагу, що завдяки маніпуляціям із законодавством фінансуються програми, які є лише умовно природоохоронними або не є такими взагалі.
Приклади використання коштів у громадах
Використовуючи абстрактність урядової постанови від 1996 року, яка визначає цільові напрямки, місцеві ради спрямовують екологічний податок на потреби міського господарства та благоустрою:
- Вінниця: 65% видатків міського Фонду охорони довкілля торік було спрямовано на будівництво та реконструкцію каналізаційних мереж — цільові кошти перераховувалися до департаменту комунального господарства.
- Новоолександрівська ТГ (Дніпровщина): Також спрямовує кошти на будівництво та розширення каналізаційних мереж.
- Кропивницька міська рада: Додала до природоохоронних заходів озеленення закладів освіти та ліквідацію наслідків стихій (буреломи, сніголами).
- Луцька МТГ: Використовувала кошти Фонду на косіння бур'янів у прибережній смузі річок та озеленення населених пунктів.
Громади можуть "вбудувати" екологічний складник у будь-які заходи міського господарства. Це дає їм можливість використовувати цільові екологічні кошти не зовсім за прямим призначенням.
У результаті, заходи, які фінансуються коштом компенсації від забруднювачів, ніяк не зменшують того негативного впливу на довкілля, за який бізнес спочатку сплатив податок.
Більше новин читайте на GreenPost.