До України доїхали німецькі БМП Marder — що експерти говорять про цю техніку

Постачання західної бронетехніки в Україну триває — наприкінці березня Київ отримав, окрім американських «Страйкерів», знамениті БМП Marder з Німеччини. Це одна з перших бойових машин піхоти у світі, створена ще в 60-і роки минулого століття, але при цьому абсолютно актуальна на полі бою сучасної війни. «Дзеркало» розповідає, як німцям вдалося створити машину, яка стала (майже) золотим стандартом у світі БМП.

Що трапилося

Вперше ідея відправлення в Україну БМП була озвучена у німецьких ЗМІ минулої весни. У 2022 році йшлося про 100 машин — але деякі політичні сили країни (посткомуністична «Ліва партія» та правопопулістська «Альтернатива для Німеччини») були проти. На переговори пішло кілька місяців — і в результаті консенсусу щодо передачі Marder вдалося досягти.

Більш конкретна інформація про відправку Києву німецьких БМП з'явилася вже 5 січня 2023 року — канцлер ФРН Олаф Шольц і президент США Джо Байден заявили про це після телефонної розмови. Тоді ж стало відомо про майбутнє постачання 50 американських БМП Bradley. Наступного дня офіційний представник уряду ФРН Штеффен Хебештрайт на прес-брифінгу заявив про майбутнє постачання вже офіційно і назвав кількість машин — 40 штук.

Наприкінці січня українські військовослужбовці почали навчатися поводженню з Marder у Кельні. 20 березня 2023 року міністр оборони ФРН Борис Пісторіус розповів, що БМП вже відправлено до України. 28 березня стало відомо, що машини дісталися до адресата. Зрештою, 29 березня глава Міноборони України Олексій Рєзніков прокатався на «Мардері» сам і виклав відео зі своїм коментарем у своєму твіттері.

Історія та можливості БМП Marder

Початок розробки БМП Marder датовано 1960 роком, і це невипадково. Після того, як Третій рейх був повністю розгромлений антигітлерівською коаліцією, Німеччина виявилася розділеною, і довгий час західні німці використовували лише іноземну бронетехніку, не розробляючи своєї. До кінця 50-их на перший план вийшло протистояння НАТО та Організації Варшавського договору — тоді ФРН почала розробляти всі основні види бронетехніки, причому водночас.

Головним танком оновленої німецької армії мав стати «Леопард-1», що створювався з п'ятдесятих (до речі, такі машини також обіцяні Україні). Але танки самотужки не воюють, тому бундесверу обов'язково потрібна була бронемашина для перевезення піхоти та вогневої підтримки.

У 1958 році у співавторстві з іноземними розробниками було оперативно зроблено та прийнято на озброєння БМП HS.30, але машина виявилася вкрай невдалою, і їй майже відразу почали розробляти заміну. Такою і стала в результаті бойова машина Marder (назва перекладається як «куниця»).

На відміну від бронемашин інших країн, Marder спочатку замислювався не як просте «таксі для піхоти», а як машина, здатна взяти участь у бою разом із танками. Тоді більшість найбільших військових держав вважали, що для легкої бронетехніки потрібне вміння плавати — щоби форсувати водні перепони, наприклад, річки. Німці без цього обійшлися.

Важливішою за плавучість для німецьких зброярів виявилася можливість забезпечити якнайкраще виживання машини на полі бою. Це вимагало гарного озброєння та броні — і конструктори впоралися.

Головною зброєю нової машини стала скорострільна 20-міліметрова гармата MK 20 Rh-202 — ця зброя дозволяла ефективно знищувати піхоту осколково-фугасними снарядами та пробивати броню легких БТР (насамперед радянських).

Бронювання своєю чергою мало захищати від головної зброї радянської легкої бронетехніки, тобто 14,5-міліметрового кулемета Володимирова (КПВТ). Крім того, війна, для якої створювалася німецька БМП, передбачалася як ядерна, тому в техзавдання включили пункт про те, що піхотинці всередині машини мали бути захищені від радіації. Швидкісні характеристики Marder мали дозволяти їй встигати за спритним «Леопардом-1», що розганяється до 70 км/год.

Технічні рішення, закладені в майбутню БМП, були без перебільшення революційні, і вона цілком могла стати першою справжньою бойовою машиною піхоти у світі. Однак підвела ґрунтовність конструкторів: якщо попередника, HS.30, зробили дуже швидко (але він виявився жахливим), то «Мардер» перетворився на довгобуд.

Почавши працювати 1960 року, досвідчений зразок зброярі показали військовим лише 1969-го. За цей час в СРСР було розроблено та випущено власну модель — БМП-1, яка й стала «офіційним» родоначальником класу бойових машин піхоти. Концепт «одинички» був у всьому протилежний «Мардеру» — тонка броня, плавучість, протитанкове озброєння. Проте історія показала, що мали рацію саме німці.

До 1971 Marder прийняли на озброєння бундесверу. Серійне виробництво тривало до 1975 року, всього вдалося випустити понад 2600 машин. Машина могла перевозити до семи осіб десанту плюс три члени екіпажу. Як і планувалося, озброєння БМП дозволяло боротися з піхотою та легкою бронетехнікою. Для цього, крім 20-міліметрової гармати і спареного з нею кулемета, у неї було унікальне озброєння: дистанційно керована кулеметна установка в задній частині корпусу.

Так само, як і в багатьох інших бронемашинах тієї епохи, в бортах були амбразури, щоби піхота всередині БМП могла брати участь у бою, стріляючи через ці отвори.

У 70-их Marder став основною легкою бронемашиною бундесверу (легкою — у сенсі «легше за танки»: «Куниця» навіть у ранніх версіях важила близько 28 т, що вдвічі більше за радянські плаваючі БМП-1). Незабаром модель уперше покращили. Військовим знадобилося далекобійне озброєння, що знищує техніку: спочатку (можливо, з метою заощадити) на Marder не стали встановлювати протитанкові ракетні комплекси (ПТРК), але потім передумали. Вже з 1975 року на БМП ставили знамениту ПТРК MILAN.

Наприкінці 70-их «Мардер» зазнав першої великої модернізації до версії A1. Серед важливих плюсів виявився механізм селективного харчування для гармати — тепер екіпаж міг вибирати, чи стріляти осколково-фугасними (по піхоті), чи бронебійними (по техніці) боєприпасами. Бронемашини стало знищувати простіше: тепер БМП возила із собою ще й підкаліберні снаряди. Зрештою, на частину машин (але не на всі) вперше поставили тепловізори, зробивши машину здатною воювати у темряві.

1983 року з'явилася версія А2. Крім іншого, БМП втратили кулеметну установку в задній частині корпусу — при всій унікальності, великої необхідності в ній не було.

А третя модернізація до версії A3, найпоширенішої, почалася 1989 року. До цього часу СРСР обзавівся машинами БМП-2 та БМП-3, основною зброєю яких була вже скорострільна 30-мм гармата, а не кулемет. Німці відреагували, різко посиливши броню своїх «Куниць». Тепер вона давала круговий захист від 30-міліметрових снарядів (а додаткові бронеплити на дно дозволяли значно менше боятися мін).

При цьому бронеплити на бортах повністю закрили амбразури для стрільби. Машина сильно поважчала і важила вже 35 т, але на швидкості це мало: шестициліндровий дизель потужністю 600 кінських сил розганяв машину до 65 км/год.

Саме модифікація Marder A3 стала останньою з масових. У 1991 році СРСР розпався, військові витрати західних країн різко знизилися, і вже спроектована версія Marder II з новою баштою просто не знадобилася: воювати на них стало особливо нема з ким. Наступні версії A4-А6 були малосерійними.

Поки «Мардер» брав участь лише в одній реальній війні: на початку 2010-их років машина служила в Афганістані. Військові високо оцінили її надійність, живучість і вогневу міць.

Майже півстолітнє використання Marder показало, що німецьким конструкторам вдалося (на відміну від творців суто протитанкових БМП-1, які ще за СРСР були замінені на БМП-2) намацати ідеальну конструкцію бойової машини піхоти. Сьогодні майже кожна сучасна БМП зроблена «як Мардер». Мабуть, єдиною реальною помилкою творців стало споконвічне небажання ставити на машину протитанковий комплекс: він все ж таки потрібен. Однак, це вже дрібниці.

Чим Marder може допомогти ЗСУ

В Україну поставлені «Мардери» останньої масової модифікації A3, головним козирем якої було радикальне підвищення захищеності машини. Це дуже гарний варіант для бійців ЗСУ, які експлуатуватимуть БМП. Річ у тім, що з радянських часів російська армія озброюється бронетехнікою з тими ж 30-міліметровими гарматами, проти яких і бронювалася версія A3 у далекому 1989 році.

Це означає, що ні в лоб, ні в борт, ні з будь-яких інших сторін пробити броню «Куниці» у радянських БМП і БТР-82 не вийде. А старіші бронетранспортери на кшталт БТР-80 або БТР-70 (теж наявні у російських військ) як основне озброєння використовують кулемет КПВТ, який не пробивав навіть ранні «Мардери».

Відповідно, небезпека для екіпажів і десантників німецьких БМП становитиме чи протитанкове озброєння (гранатомети, ПТРК), чи прямі влучення снарядів важкої артилерії, чи танки. Але БМП у принципі ніколи не призначалися для прямого бою з танками — їхнє завдання в іншому. А, використовуючи встановлений на машині ПТРК MILAN, німецька «Куниця» може й сама підбивати ворожі танки, але це також не її основна функція.

Проте БМП Marder може без проблем знищувати будь-яку легку російську бронетехніку — 20-міліметрова гармата цілком здатна на це. Тому в майбутніх операціях екіпажі німецької машини завжди матимуть перед супротивником певну перевагу. Традиційна німецька надійність також може стати добрим союзником. Безперечно, такі машини зіграють свою роль у майбутніх боях.

Також ми раніше розповідали, що США нарешті поставили в Україну свої найсучасніші бронетранспортери Stryker: що відомо про цю машину.